МІЛЯ́Н Наталія (12. 04. 1896, Львів — 29. 09. 1942, м. Краків, Польща) — скульпторка, графік. У Кракові закін. учител. семінарію (1915), навч. на приват. курсах рисунку ім. А. Баранецького (1913–16; кер. В. Водзінський, П. Стахевич), Худож.-пром. школі (1917–18) та АМ (1919–25; кер. К. Лящка). Викладала рисунок в укр. гімназії та семінарії василіянок у Дрогобичі (нині Львів. обл., 1926–28). Від 1929 — у Кракові. Член і учасниця ви­ставок гуртка «Зарево» (від 1932). Створювала у глині, гіпсі та дереві порт­рети, погру­д­дя, монум. композиції, барельєфи, побут. й алегор. сцени. У жін. образах надавала пере­вагу спокій. руху, тонкій емоційності заг. на­строю, гармоній. пропорціям лаконіч. лінії силуету, гладкій фактурі. У 1920-і рр. це були «роденів.» статуї, після подорожі 1930 Італією створювала композиції під впливом А. Ма­йоля, А. Бурделя. Іноді стилізувала зразки мистецтва флорентій. (рельєф «Мадон­на», 1934; «Від­починок», «Русалка», «Чека­н­ня») або давньоєгипет. («Адам і Єва», 1938) скульптури. У гіпс. порт­ретах сві­домо від­мовлялася від психологізації, шукаючи синтет. форму й за­мкнену кон­струкцію. Учасниця львів. конкурсу проектів памʼятника І. Франку на Личаків. цвинтарі (1928–31). Виконувала рисунки олівцем, чорною крейдою, сангіною, пером. Померла від тифу. Посмертно її скульптури екс­поновані 1943 на ви­ставці Спілки праці укр. образотвор. митців у Львові. Де­які роботи зберігаються у Нац. музеї у Львові, Львів. галереї мистецтв.