Народичі — Енциклопедія Сучасної України

Народичі

НАРО́ДИЧІ – селище міського типу Житомирської області, райцентр. 2015 з Народиц. селищ. (підпорядк. села Батьківщина, Ганнівка, Гута-Ксаверівська, Журавлинка, Калинівка, Лозниця, Любарка, Рудня-Ка­м'янка, Розсохівське; 2007 ліквідовано Розсохів. раду та знято з обліку с. Старе Шарне), Базар. (Великі Міньки, Колосівка, Листвинівка, Рудня-Базарська; див. Базар), Болотниц. (Червоне), В'язів. (Липлянщина, Слобода-В'язівка), Гуто-Мар'ятин. (Рубежівка, Сингаї, Славковиці, Старий Кужіль), Закусилів. (Бабиничі, Жерев), Заліс. (Давидки), Ласків., Межиліс. (Буда-Голубієвичі, Васьківці, Вила, Голубієвичі, Заводне, Карпилівка, Недашківка, Осика; 2005 ліквідовано Голубієвиц. раду), Мотійків. (Ноздрище, Христинівка), Новодорогин. (Одруби, Славенщина, Яжберень), Норинців. (Клочки, Оржів, Савченки), Радчан. (Вільхова, Грезля, Нова Радча, Ровба, Стара Радча, Тичків), Селец. (Булев), Стародорогин. (Латаші, Снитище), Сухарів. (Бродник) сільс. рад утвор. Народиц. селищну об'єднану територіал. громаду (1284 км2). Н. знаходяться на лівому березі р. Уж (бас. Прип'яті), у місці впадіння в неї р. Жерев, за 170 км від Києва, 140 км від обл. центру та 25 км від залізнич. ст. Овруч. Пл. 5,23 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2618 осіб (складає 40,9 % до 1989); станом на 1 січня 2019 – 2835 осіб; переважно українці. Через с-ще проходять автомобіл. шляхи Коростень–Довляди (Білорусь) та Київ–Мінськ. В околицях і на тер. Н. знайдені артефакти епохи неоліту–бронзи, давньорус. часу та післямонгол. доби. Існує низка версій щодо походження назви: від давнього міста, що, за легендою, знаходилося на Радах (місц. болотяне урочище, заросле хвой. лісом); від виразу «ходити на родичі» (тобто в гості) та ін. Н. вперше згадуються в описі Овруц. замку 1545 як власність Ф. Ємця. Після Люблін. унії 1569 від Великого князівства Литовського відійшли до Польщі. 1639 польс. король подарував їх полковнику С. Потоцькому, згодом успадкувала його дочка. У 2-й пол. 17 – 18 ст. – м-ко Овруц. староства Київ. воєводства. У серед. 17 ст. почала формуватися значна євр. громада. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького, 1734, 1750 і 1768 – у гайдамац. повстаннях. Після 2-го поділу Польщі 1793 Н. увійшли до складу Рос. імперії. 1797–1923 – м-ко Овруц. пов. Водночас до 1923 Н. виконували функцію волос. центру. 1868 працювали цегельня, винокурня, 2 млини, 2 чинбарні, декілька шкіряних підпр-в, були розвинені шевське та кравец. ремесла, ткацтво та бондарство. 1883 відкрито двокласне уч-ще. 1885 було 216 дворів, мешкали 1496 осіб, функціонували 2 церкви, костел, 2 євр. молитов. будинки, відбувалося 5 ярмарків на рік. За Всерос. переписом насел. 1897, проживали 4576 осіб, з них 2054 євреї. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1923 – село, від 1958 – смт. 1923–62 та від 1965 – райцентр. До 1925 Н. входили до складу Волин. губ.; 1923–30 та 1935–37 – Коростен. округи; 1932–37 – Київ., від 1937 – Житомир. обл.; 1962–66 – Овруц. р-ну. 1925 мешкали 6659 осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 22 серпня 1941 до 17 листопада 1943 – під нім. окупацією. У серпні 1941 нацисти розстріляли понад 600 дорослих євреїв, а у листопаді – 250 їхніх дітей (на 2-х брат. могилах споруджено пам'ят­ни­ки). Діяло підпілля. Є брат. могила рад. воїнів-визволителів з надгроб. скульптурою-барельєфом, вічним вогнем; відкрито мемо­ріал-пам'ятник народичанам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни. Після аварії на ЧАЕС 1986 Н. опинилися у зоні обов'язк. відселення. Встановлено меморіал жертвам чорнобил. трагедії та пам'ят. знак «Пам'яті загублених сіл і земель Народиччини». Нині працюють підпр-ва з виготовлення тех. стрічки та швей. фурнітури. У Н. – г-зія, дитсадок; Будинок культури, б-ка, Народицький краєзнавчий музей, Будинок дит. творчості; центр. рай. лікарня. 1951 створ. театр місц. факту, 1997 – чол. ансамбль «Відродження». Виходить рай. г. «Життя і слово» (в її редакції у різний час працювали правозахисник В. Овсієнко, письменники В. Скуратівський, В. Сташук, М. Атаманчук і публіцист, крає­знавець Д. Баранчук). Реліг. громади: православна та християн віри євангельської. Є Свято-Микол. парк. Серед видат. уродженців – педагог, фізик, чл.-кор. АПН СРСР Б. Зворикін, лікарі В. Горбачевський, брати Анатолій і Володимир Присяжнюки (їхній батько був засл. лікарем УРСР і керував Народиц. рай. лікарнею), І. Щуліпенко, історик Є. Галушко, археолог І. Левицький, економіст М. Олексієнко; Герої Соц. Праці М. Вернигора, Г. Галенчик, В. Рожківський, Б. Савельєва. У Н. учителював економіко-географ І. Маєргойз. Народиц. заг.-осв. школу № 1 закін. філософ, акад. НАНУ М. Попович. Тут минули дит. і юнац. роки лікаря А. Козлюка.

Літ.: див. Народицький район.

Д. Ф. Баранчук, М. І. Слепченко


Покликання на статтю