КАР (нім. Kar — глечик, цирк) — кріслоподібне за­глибле­н­ня у верх­ній частині схилу гори чи у верхівʼї трогу, утворене або роз­ширене руйнівною дією снігу та льоду (нівації). Швидкість за­глибле­н­ня К. у результаті нівації складає від 20 до 1400 мм на 1000 р. У процесі роз­витку сусідні К. можуть зʼ­єд­нуватися через стрімкі гостровершин­ні пере­мички (карлінги), утворюючи льодовикові цирки. В К. формуються особливо типи льодовиків — карові та висячі. Остан­ні, на від­міну від карових, виходять краєм на схил хребта чи гори. Роз­виток К. від­бувається по­близу снігової межі, через це завдяки аналізу їхнього висотного положе­н­ня можна реконструювати давні зони живле­н­ня гірських льодовиків. В окремі роки накопичений у К. сніг може пере­міщуватися вниз по схилу у ви­гляді лавин. Під час тане­н­ня льодовиків у К. утворюються озера. В Українських Карпатах є чимало К. — слідів давнього зледені­н­ня. Пере­важна більшість з них заповнена водою, утворюючи не­глибокі (до 3 м) карові озера, найбільші з яких — Бребенескул (Закарпатська обл.), Несамовите, Марічейка (обидва — Івано-Франківська обл.).