КАС­СО́ Лев Аристидович (Кассо Лев Аристидович; 06(18). 06. 1865, Париж — 26. 11(09. 12). 1914, С.-Петербург) — російський право­знавець, політичний діяч. Походив із дворян. родини, яка мала великі землеволоді­н­ня у Бес­сараб. губернії. Навч. у Школі права (Париж, 1883–85), Гайдельбер. (Німеч­чина, від 1885) і Берлін. (закін. 1889) університетах. В Університеті св. Володимира у Києві захистив магістер. дис. «Преемство наследника в обязательствах наследодателя» (1895) і доктор. дис. «Понятие о залоге в современ­ном праве» (1898). Від 1892 працював у Юрʼєв. університеті (нині м. Тарту, Естонія); від 1895 — екс­траординар. професор кафедри цивіл. права та судочинства Харків. університету; від 1899 — ординар. професор кафедри цивіл. права Моск. університету; водночас від 1908 — директор Ліцею памʼяті цесаревича Миколи (Москва). Досліджував про­блеми цивіл. і спадк. права та права власності на землю. Від 1911 — міністр нар. освіти Рос. імперії. Дотримувався консе­рватив. політ. по­глядів, користувався довірою імператора Миколи ІІ. Зробив знач. внесок у роз­виток початк. і середньої освіти (зокрема збільшив їхнє фінансува­н­ня), але водночас намагався обмежити університет. автономію: за­провадив практику при­значе­н­ня проф., заборонив створе­н­ня студент. т-в, проведе­н­ня студент. зі­брань, звільняв або не затверджував неблагонадій., з його по­гляду, викл. Ви­ступав проти шкіл із українською мовою навч., пере­слідував укр. науковців. 1911 на знак протесту проти діяльності К. 130 проф. і викл. Моск. університету на чолі з ректором О. Мануйловим подали у від­ставку. Л. Писаржевський пішов на знак протесту з Київського політехнічного іституту.