КАЛАТО́ЗОВ Михайло Костянтинович (справжнє — Калатозішвілі; Калатозов Михаил Кон­стантинович; Калатозишвили; 15(28). 12. 1903, Тифліс, нині Тбілісі — 29. 03. 1973, Москва) — російський кінорежисер, кіно­оператор, сценарист. Народний артист Грузинської РСР (1965), СРСР (1969). На­вчався у Державній академії мистецтво­знавства (Ленін­град, нині Санкт-Петербург, 1933–34), закінчив аспірантуру при ній (1937). Від 1923 працював на студії Держкін­прому (Тифліс): 1934–36 — директор Як оператор і спів­автор сценаріїв спів­працював із режисером Л. Кулешовим, Л. Пушем, Н. Шенгелаєю. Перша значна робота К. — «Сіль Сванетії» (1930; про драматичне проти­стоя­н­ня людини і природи). 1935 за документальний фільм «15-річчя Радянської Грузії» (не ви­йшов на екрани) був звинувачений у формалізмі. Від 1939 — на студії «Ленфільм», де по­ставив стрічки «Мужність» (1939), «Валерій Чкалов» (1941). Під час 2-ї світової війни зняв фільми про ленін­градську блокаду «Непереможні» (спільно із С. Герасимовим, 1942). Від 1943 — на студії «Мосфільм». 1943–44 — уповноважений Комітету в справах кінемато­графії при РНК СРСР у США. 1946–48 — за­ступник міністра кінемато­графії СРСР. Зняв стрічки: «Змова приречених» (1950; Сталінська премія, приз Мкф у м. Карлові Вари, Чехословач­чина, 1951), «Вірні друзі» (1954; приз Мкф у м. Карлові Вари), «Перший ешелон» (1956), «Летять журавлі» (за пʼєсою В. Роз­ова «Вічно живі», 1957; головний приз Мкф у Кан­нах, 1958), «Невід­правлений лист» (1959), «Червоний намет» (1969). Автор книги «Лицо Гол­ливуда» (Москва, 1949).