КАТО́НІН Євген Іванович (24. 03(05. 04). 1889, Одеса — 27. 02. 1984, Київ) — архітектор, графік. Доктор архітектури (1945), професор (1937), дійсний член Академії будівництва і архітектури УРСР (1956). Заслужений архітектор УРСР (1975). Член СА УРСР (1933). Державні нагороди СРСР. Закінчив Вище художнє училище при Всеросійській академії мистецтв у Петро­граді (нині Санкт-Петербург, 1918; викл. Л. Бенуа). До 1948 жив і працював у Ленін­граді (нині Санкт-Петербург). Від­тоді — у Київському художньому ін­ституті (завідувач на­вчально-творчої майстерні архітектурного проєктува­н­ня). Серед реалізованих проєктів — генплан забудови Петро­града (1919–23), універмаг «Фрунзенський» (1934–38), житловий будинок Наркомату харчової промисловості СРСР на Московському шосе (1938) у Ленін­граді, Будинок праці у м. Ростов-на-Дону (РФ, 1925), універмаг на площі Київського вокзалу в Москві (1936), урядовий центр у Ташкенті (1946), станції метро «Київська-кільцева» в Москві (1953) та «Вокзальна» в Києві (1960), монументи «Героям-кіровцям» (1944), жертвам блокади та на пере­дньому краї оборони (обидва — 1946) у Ленін­граді. Прибічник за­стосува­н­ня у містобудуван­ні принципів класицизму. Графічні серії: «Па­вловськ» (1926–37), «Кавказ» (1926–47), «Загорськ» (1942–44), «Старий Самарканд» (1945), «Ленін­град» (1945–46), «Старовин­на Русь», «Риґа» (обидві — 1947), «Крим» (1949), «Із подорожі навколо Європи» (1958). Створив декорації до ви­став — «Горе з ро­зуму» О. Грибоєдова (1940–41) та «Цар Едіп» Софокла (1941) у Державному театрі драми імені О. Пушкіна в Ленін­граді. Персональна ви­ставка — у Києві (1969). Автор низки статей з питань синтезу образотворчого мистецтва та міського будівництва.