Київський метрополітен

Визначення і загальна характеристика

КИ́ЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕ́Н — під­приємство міського електротранс­порту. Від 1998 пере­буває у комунал. власності. У структурі К. м. — 17 осн. під­роз­ділів (служб): руху; рухомого складу (електродепо «Дарниця», «Оболонь» та «Харківське», вагоноремонт. завод); ескалаторна; електропо­стача­н­ня; сигналізації; електромех.; комерц.; колії, тунел. споруд і будівель; інформ. технологій і звʼязку; матер.-тех. по­стача­н­ня; соц. забезпече­н­ня; воєнізов. охорони; дирекція будівництва метрополітену. 1884 у Києві вперше у Рос. імперії кер. Пд.-Зх. залізниці Д. Андрієвський за­пропонував проект метрополітену, що перед­бачав прокладе­н­ня тунелів від при­стані на Дні­прі до залізнич. вокзалу через Пошт. і Бес­сараб. площі (не під­триманий депутатами міської управи). 1916 Рос.-амер. торг. палата за­пропонувала влас. проект будівництва К. м. (інж. І. Мочало), також від­хилений міською владою. Уряд геть­мана Української Держави П. Скоропадського 1918 проголосив намір побудувати уряд. центр і лінію метро у р-ні Звіринця, що сполучала б Бес­сарабку і Деміївку, Звіринець та Лукʼянівку, Набережну (чи Прорізну) із Задні­пров. Слобідками, але і цей проект не було реалізовано у звʼязку із приходом до влади Директорії УНР. Перший у СРСР метрополітен від­крито 1935 у Москві (складався із 13-ти станцій). 1936 роз­глянуто і схвалено дипломну роботу випускника Моск. ін­ституту інж. транс­порту В. Папазова щодо проекту К. м. Однак через складну геополіт. ситуацію та по­ступове наро­ста­н­ня за­грози війни 1937 роз­почато будівництво спецобʼєкта № 1 — двох тунел. пере­ходів під Дні­пром: Пд., який мав зʼ­єд­нати Жуків о-в із поселе­н­ням Осокорки, та Пн. — для прямого сполуче­н­ня Оболоні з Вигурівщиною. Після нападу Німеч­чини на СРСР роботи припинилися, пере­важна частина тунелів і невивезена техніка залишилися під водою, зі звільне­н­ням Києва 1944 роз­почато роз­відув. роботи та створе­н­ня тех. проекту під­зем. магістралі. 1949 створ. «Київметробуд», що заклав перші шахти, 1951 від­булося перше зʼ­єд­на­н­ня тунелів між станціями «Дні­про» та «Арсенальна». 1960 уведено в екс­плуатацію першу дільницю Святошин.-Бровар. лінії довж. 5,2 км із 5-ма станціями — «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна», «Дні­про». На лінії курсували 3-вагон­ні електропо­їзди, які обслуговували тимчас. депо «Дні­про», що діяло до 1965. У тому ж році введено в екс­плуатацію три станції метрополітену («Гідропарк», «Лів­обережна», «Дарниця») та електродепо «Дарниця». У рік пуску вагон. парк метрополітену нараховував 24 од., середньодобові пере­везе­н­ня становили 0,13 млн осіб (за рік пере­везено 4,67 млн пасажирів). 1976 введено в дію першу чергу Куренів.-Червоноармій. лінії (2,3 км) із 3-ма станціями — «Площа Калініна» (нині «Май­дан Незалежності»), «Поштова площа», «Червона площа» (нині «Контрактова площа»), що зʼ­єд­нала індустр. Поділ. р-н із центром міста. 1989 від­крито рух на Сирец.-Печер. лінії зі станціями «Золоті ворота» (входить до 15-ти кращих у світі за архіт. та мозаїч. оздобле­н­ням; арх. Б. та В. Жежеріни, М. Жариков; художники С. Адаменко, М. Ралко, Г. Корінь, В. Федько), «Палац спорту» та «Мечникова» (нині «Кловська»). Станом на кін. 2012 діють 3 лінії метрополітену — Святошин.-Бровар. (22,7 км — 18 станцій), Куренів.-Червоноармій. (19,4 км — 17 станцій), Сирец.-Печер. (23,9 км — 16 станцій). У центрі міста є 3 вузлові станції, де пасажири можуть пере­йти з однієї лінії на іншу. Платформи роз­рах. на 5-вагон­ні по­їзди. Мін. інтервал руху — 90 сек., макс. навантаже­н­ня — 40 пар по­їздів щогодини. Середньодобові пере­везе­н­ня у робочі дні — 1,8 млн пасажирів. Питома вага пере­везень пасажирів К. м. становить бл. 65 % від заг. обсягу міських пасажир. пере­везень (у порівнян­ні, 1961 — 5,2 %, 1979 — 18,2 %), напр., лише за 9 місяців 2011 пере­везено 379,3 млн осіб. Найзавантаженіші станції: «Вокзальна», «Хрещатик» (вузлова), «Лісова», «Петрівка», «Лів­обережна», «Видубичі» та «Святошин», побл. яких знаходяться залізничні станції та маршрути приміського автотранс­порту. Пасажиропотік на кожній із них становить понад 50 тис. осіб щодоби. Святошин.-Бровар. лінія є осн. у системі К. м., щодоби пере­возить понад 630 тис. пасажирів. Обслуговує густонаселені р-ни Києва, що знаходяться на обох берегах Дні­пра, залізничні станції Київ-Пасажирський, Святошин та Дарниця. Куренів.-Червоноармій. лінією користуються понад 420 тис. пасажирів. Обслуговує густонаселені р-ни Пн. та Пд. Києва, залізничну ст. Київ-Петрівка. Сирец.-Печер. лінія щодоби пере­возить понад 330 тис. пасажирів. У сфері обслуговува­н­ня — густонаселені р-ни Києва, роз­таш. на обох берегах Дні­пра, центр міста, залізничні ст. Сирець, Видубичі. Заплановано спорудже­н­ня Поділ.-Вигурів. та Лів­обереж. ліній. У госп-ві К. м. — понад 760 пасажир. вагонів, 120 ескалаторів, 70 електр. під­станцій, 200 водовід­лив. установок, 100 вентиляц. шахт, 260 стрілоч. пере­водів. Заг. протяжність кабел. мереж становить понад 10 тис. км. Рухомий склад — вагони типу Є, Єж, 81-717/714 та їхні модифікації, поїзд «Славутич». На під­приємстві введено в екс­плуатацію перший поїзд для метрополітену вітчизн. виробництва, створ. із 5-ти вагонів моделей 81-7021, 81-7022 на Крюків. вагонобуд. заводі (м. Кременчук Полтав. обл.). Нині Сирец.-Печер. лінія вже екс­плуатує понад 30 таких вагонів. Під­йом та спуск пасажирів забезпечують ескалатори (найдовшим та найдавнішим у Києві є двомарш. ескалатор ст. «Арсенальна»). Спільно з Крюків. вагонобуд. заводом К. м. освоїв серійне виробництво вітчизн. ескалаторів, що встановлені на станціях «Сирець», «Лісова», «Дарниця» та «Деміївська». Пере­везе­н­ня пасажирів з одного берега Дні­пра на ін. здійснюється через мости метрополітену. Комплекс. міст «Метро» та міст через Русанів. протоку споруджено 1965 у складі 3-ї пуск. черги метрополітену. Повна довж. мосту «Метро» становить 689 м, прав­обережна естакада має довж. 119,5 м, а лів­обережна — 160 м. Міст через Русанів. протоку довж. 349,2 м збудов. для транс­порт. зʼ­єд­на­н­ня між Гідропарком та лівим берегом Дні­пра (Святошин.-Бровар. лінія). Пд. міст (довж. 1265 м) від­крито 1992 разом із пуском лів­обереж. черги Сирец.-Печер. лінії. 1994–96 над частиною колії метрополітену, що проходить під вантами, збудовано захисну від­криту галерею довж. 592 м. Нині осн. система забезпече­н­ня без­пеки руху по­їздів у К. м. від­повід­ає світ. стандартам, це зокрема сигналізація з автомат. регулюва­н­ням швидкості для локомотивів, операт.-технол. радіозвʼязок, упр. стрілками та сигналами станцій метрополітену з центр. дис­петчер. пункту з компʼютер. керува­н­ням; упр. роботою станцій із за­стосува­н­ням ві­деона­гляду. Для поліпше­н­ня обслуговува­н­ня пасажирів у метрополітені впроваджено мобіл. звʼязок; встановлено інформ. монітори, що полегшують пасажирам з вадами слуху користува­н­ня метрополітеном; на нових станціях змонтовано ліфти-під­йомники для тих, хто не може само­стійно пере­суватися сходами; для пасажирів із вадами зору входи до станцій обладнані звук. орієнтирами та на краю платформ нанесено спец. обмежув. лінію, що допомагає орієнтуватися при вході до станції та при посадці у вагон. Від 2000 у адм. будівлі діє Музей історії К. м., екс­позиція якого роз­міщена у 3-х залах (нараховує 1545 од. осн. та 910 од. допоміж. фондів і по­стійно оновлюється). Екс­курсії проводяться як без­посередньо у музеї, так і на вироб. май­данчиках служб та структур. під­роз­ділів метрополітену (темат. із профорієнтації). Нині на під­приємстві працюють понад 8 тис. осіб. К. м. очолювали М. Орлов (1960–75), С. Капітанюк (1975–85), М. Балацький (1985–2003), М. Ша­вловський (2003–06), П. Мірошников (2007–10), від 2010 нач. — В. Федоренко.

Літ.: Киевский метрополитен. К., 1962; Заремба Ф. М., Целиковская Т. А. Киевский метрополитен. К., 1976, Козлов К. Київський метрополітен. К., 2011.

В. І. Зель, М. М. Кураса

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю