Качіоні Спиридон Олександрович
КАЧІО́НІ Спиридон Олександрович (20. 10(01. 11). 1858, м. Феодосія, нині АР Крим — після 1931, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — прозаїк, сатирик, журналіст. Закінчив Сімферопольську гімназію (1879) та юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Служив у судах Подільської (1880-і роки), Астраханської (1899) губерній. Заступник голови Санкт-Петербурзького окружного суду. Співпрацював із гумористичними журналами. Автор статті «Профессор живописи И. К. Айвазовский» (журнал «Всемирная иллюстрация», 1880, № 25), нарисів «И. К. Айвазовский» (журнал «Новь», 1885, № 1) та «Куртдэдэ» (Москва, 1894), віршованої сатири «Чех Прохаска» (Астрахань, 1902), повісті «“Птица” Юсупа» (Санкт-Петербург, 1911). У збірнику оповідань та нарисів «В дебрях Крыма» (Москва, 1902; Петроград, 1917) — про життя кримськотатарських чабанів, селян і рибалок — використав етнографічні матеріали, жанрові сценки, «живі» діалоги, детальні пейзажні замальовки околиць Судака, Чатирдага; відобразив власні симпатії до простих людей, мудрість, чесність та благородство яких протиставив пихатості й байдужості місцевої знаті (мурз). Для стилю К. властива пишномовність. Оповідання збірника «Райские ягоды и другие рассказы» (Санкт-Петербург, 1914, т. 1) написав у жанрі притчі, з легким гумором та іронією. Враження від роботи мировим суддею у Південно-Західному краї стали основою судово-побутових нарисів «Силуэты прошлого» (журнал «Голос минувшего», 1916, № 5–6). Друкувався у колективних збірниках «Приключения в горах и на равнинах» (Ленинград; Москва, 1925) та хрестоматії «Крым» (Сімферополь, 1930).