КАЧІО́НІ Спиридон Олександрович (20. 10(01. 11). 1858, м. Феодосія, нині АР Крим — після 1931, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — прозаїк, сатирик, журналіст. Закінчив Сімферопольську гімназію (1879) та юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Служив у судах Подільської (1880-і роки), Астраханської (1899) губерній. За­ступник голови Санкт-Петербурзького окружного суду. Спів­працював із гумористичними журналами. Автор стат­ті «Профес­сор живописи И. К. Айвазовский» (журнал «Всемирная ил­люстрация», 1880, № 25), нарисів «И. К. Айвазовский» (журнал «Новь», 1885, № 1) та «Куртдэдэ» (Москва, 1894), віршованої сатири «Чех Прохаска» (Астрахань, 1902), повісті «“Птица” Юсупа» (Санкт-Петербург, 1911). У збірнику оповідань та нарисів «В дебрях Крыма» (Москва, 1902; Петро­град, 1917) — про життя кримськотатарських чабанів, селян і рибалок — викори­став етно­графічні матеріали, жанрові сценки, «живі» діалоги, детальні пейзажні замальовки околиць Судака, Чатирдага; від­образив власні симпатії до простих людей, мудрість, чесність та благородство яких проти­ставив пихатості й байдужості місцевої знаті (мурз). Для стилю К. властива пишномовність. Оповіда­н­ня збірника «Райские ягоды и другие рас­сказы» (Санкт-Петербург, 1914, т. 1) написав у жанрі притчі, з легким гумором та іронією. Враже­н­ня від роботи мировим суд­дею у Пів­ден­но-Західному краї стали основою судово-побутових нарисів «Силуэты прошлого» (журнал «Голос минувшего», 1916, № 5–6). Друкувався у колективних збірниках «Приключения в горах и на равнинах» (Ленин­град; Москва, 1925) та хрестоматії «Крым» (Сімферополь, 1930).