Квантова електроніка
КВА́НТОВА ЕЛЕКТРО́НІКА — галузь фізики і техніки, що вивчає методи генерації, підсилення та перетворення електромагнітних коливань, що базуються на використанні стимульованого випромінювання, а також властивості відповідних підсилювачів і генераторів та їхнє застосування. Сформувалася у 1950-х роках. 1964 російські фізики М. Басов і О. Прохоров та американський фізик Ч.-Г. Таунс за фундаментальні дослідження у галузі квантової електроніки, які призвели до створення генераторів та підсилювачів нового типу — мазерів і лазерів, отримали Нобелівську премію. Термін «квантова електроніка» найактивніше вживали у згаданому значенні до 1980-х років, нині у західній літературі як окрему галузь науки практично не виділяють, відповідні дослідження зараховують до фізики і техніки лазерів, нелінійної оптики і квантової оптики. Водночас від 1996 Європейське фізичне товариство кожні 2 роки присуджує премії за досягнення у галузі квантової електроніки, виходять наукові журнали «IEEE Journal of quantum electronics» (Нью-Йорк), «Квантовая электроника» (Москва), «Semiconductor physics quantum electronics & optoelectronics» (1966–95 — «Квантовая электроника», Київ). У приладах класичної електроніки та радіотехніки електромагнітні хвилі збуджуються за рахунок енергії узгодженого руху електронів, динаміка яких задовільно описується законами класичної механіки. У приладах квантової електроніки на енергію електромагнітного поля перетворюється внутрішня енергія квантової системи шляхом здійснення стимульованих переходів із збудженого в основний стан. У результаті генерується когерентне монохроматичне електромагнітне випромінювання у широкому діапазоні частот від сантиметрових радіохвиль до далекого ультрафіолету, залежно від характеристик квантової системи. Основу квантової електроніки складає концепція стимульованого випромінювання, постульованого 1916 А. Айнштайном як ефект, імовірність здійснення якого пропорційна густині випромінювання відповідної частоти, що діє на квант. систему (атом, молекулу, іон, атомне ядро). Залежно від початкового енергетичного стану системи дія зовнішнього поля призводить до поглинання кванта електромагнітного поля (якщо система початково перебувала в основному енергетичному стані) або до його випромінювання (якщо вона була у збудженому стані). Процеси поглинання та стимульованого випромінювання абсолютно рівно імовірні (з точністю до кратності виродження енергетичних рівнів системи); а частота, хвильовий вектор, поляризація електромагнітної хвилі, що випромінюється системою в процесі стимульованого переходу, є тотожними до параметрів стимулюючого поля. Результат взаємодії поля з квантовими частинками (атомами, молекулами, іонами) визначається станом системи: якщо переважає кількість частинок, які знаходяться у збудженому стані, система буде підсилювати електромагнітне поле, а при наявності позитивного зворотного звʼязку може генерувати електромагнітні коливання. Першими приладами квантової електроніки були мазери — генератори електромагнітних коливань радіодіапазону. 1954 незалежно у СРСР (М. Басов, О. Прохоров) та США (Дж.-П. Ґордон, Г. Цайгер, Ч.-Г. Таунс) створено мазер на молекулі аміаку з довжиною хвилі генерації 1,25 см. 1960 американський фізик Т.-Г. Мейман винайшов перший генератор когерентного оптичного випромінювання — рубіновий лазер, який базується на використанні принципів квантової електроніки (довжина хвилі 0,6934 мкм). Завдяки високій просторовій і часовій когерентності випромінювання, яке генерується лазерами та мазерами, відкриті та реалізовані нові напрями оптики (нелінійна, квантова, сингулярна), спектроскопії (нелінійна субдоплерівська та ін.), техніка генерації надкоротких (коротше ніж 10-15 секунд) та надпотужних (більше 1015 Вт) світлових імпульсів. Ці досягнення квантової електроніки лягли в основу низки важливих практичних застосувань. Так, у метрології одиниця довжини метр нині відтворюється за допомогою еталонних довжин хвиль випромінювань, що генеруються високостабільними за частотою лазерами. Генератори електромагнітних коливань з рекордними параметрами стабільності частоти та монохроматичності — основа атомних годинників, стандартів часу та частоти. Сучасний цезієвий стандарт відтворює секунду з похибкою 3×10-16, а атомний годинник оптичного діапазону на основі іона Al+ має похибку лише 8,6×10-18. Високу пікову потужність лазерів використовують у дослідженнях з лазерного термоядерного синтезу, технологіях лазерного оброблення матеріалів. Висока просторова і часова когерентність забезпечує застосування лазерів у оптоволоконних мережах передавання, запису й оброблення інформації, голографії. В Україні дослідження з квантової електроніки особливо активно розгорнулися на початку 1960-х років в Інституті фізики НАНУ (наукова школа М. Бродина та М. Соскіна), Інституті фізики напівпровідників НАНУ (обидва — Київ), Київському, Харківському й Ужгородському університетах, Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут». Пізніше дослідження з квантової електроніки, нелінійної оптики, голографії почали займатися науковці Інституту радіофізики та електроніки НАНУ (Харків), Львівського й Одеського університетів та інших наукових центрів України. Значний внесок у розроблення актуальних проблем квантової електроніки зробили українські вчені Ю. Байбородін, І. Блонський, А. Борщ, В. Вінецький, М. Гамалія, М. Данилейко, С. Дюбко, І. Запісочний, В. Коваленко, І. Конділенко, М. Кухтарев, М. Лисиця, Л. Лінник, В. Машкевич, С. Одулов, В. Свіч, В. Стрижевський, Є. Тихонов, М. Шпак, В. Шульга, Л. Яценко, а також російські вчені українського походження А. Мак і М. Стельмах. На початку 1960-х років в Інституті фізики НАНУ створено перший в Україні рубіновий лазер і винайдено дисперсійний резонатор, який широко використовують для перебудови довжини хвилі лазерів різних типів; в Інституті очних хвороб і тканинної терапії НАМНУ (Одеса) вперше у світі здійснено успішну лазерну коагуляцію сітківки ока людини. Відомими досягненнями українських вчених у галузі квантової електроніки також є розвиток динамічної голографії (Державна премія СРСР 1982), розроблення лазерної медичної апаратури для діагностики та лікування (Державна премія УРСР у галузі науки і техніки 1972), лазерів, що здатні змінювати частоту (Державна премія УРСР у галузі науки і техніки 1974), лазерів субміліметрових довжин хвиль (Державна премія України у галузі науки і техніки 1995), високостабільних за частотою лазерних систем для метрології (Державна премія України у галузі науки і техніки 1998). В Україні видано значну кількість монографій і підручників з квантової електроніки та повʼязаних напрямів, деякі з них були першими у світі.