КВА́НТОВА ЕЛЕКТРО́НІКА — галузь фізики і техніки, що ви­вчає методи генерації, під­силе­н­ня та пере­творе­н­ня електромагнітних коливань, що базуються на викори­стан­ні стимульованого ви­промінюва­н­ня, а також властивості від­повід­них під­силювачів і генераторів та їхнє за­стосува­н­ня. Сформувалася у 1950-х роках. 1964 російські фізики М. Басов і О. Прохоров та американський фізик Ч.-Г. Таунс за фундаментальні дослідже­н­ня у галузі квантової електроніки, які при­звели до створе­н­ня генераторів та під­силювачів нового типу — мазерів і лазерів, отримали Нобелівську премію. Термін «квантова електроніка» най­активніше вживали у зга­даному значен­ні до 1980-х років, нині у західній літературі як окрему галузь науки практично не виділяють, від­повід­ні дослідже­н­ня зараховують до фізики і техніки лазерів, нелінійної оптики і квантової оптики. Водночас від 1996 Європейське фізичне товариство кожні 2 роки присуджує премії за досягне­н­ня у галузі квантової електроніки, виходять наукові журнали «IEEE Journal of quantum electronics» (Нью-Йорк), «Квантовая электроника» (Москва), «Semiconductor physics quantum electronics & optoelectronics» (1966–95 — «Квантовая электроника», Київ). У приладах класичної електроніки та радіотехніки електромагнітні хвилі збуджуються за рахунок енергії узгодженого руху електронів, динаміка яких задовільно описується законами класичної механіки. У приладах квантової електроніки на енергію електромагнітного поля пере­творюється внутрішня енергія квантової системи шляхом здійсне­н­ня стимульованих пере­ходів із збудженого в основний стан. У результаті генерується когерентне монохроматичне електромагнітне ви­промінюва­н­ня у широкому діапазоні частот від сантиметрових радіохвиль до далекого ультрафіолету, залежно від характеристик квантової системи. Основу квантової електроніки складає концепція стимульованого ви­промінюва­н­ня, постульованого 1916 А. Айнштайном як ефект, імовірність здійсне­н­ня якого пропорційна густині ви­промінюва­н­ня від­повід­ної частоти, що діє на квант. систему (атом, молекулу, іон, атомне ядро). Залежно від початкового енергетичного стану системи дія зовнішнього поля призводить до по­глина­н­ня кванта електромагнітного поля (якщо система початково пере­бувала в основному енергетичному стані) або до його ви­промінюва­н­ня (якщо вона була у збудженому стані). Процеси по­глина­н­ня та стимульованого ви­промінюва­н­ня абсолютно рівно імовірні (з точністю до кратності виродже­н­ня енергетичних рівнів системи); а частота, хвильовий вектор, поляризація електромагнітної хвилі, що ви­промінюється системою в процесі стимульованого пере­ходу, є тотожними до параметрів стимулюючого поля. Результат взаємодії поля з квантовими частинками (атомами, молекулами, іонами) ви­значається станом системи: якщо пере­важає кількість частинок, які знаходяться у збудженому стані, система буде під­силювати електромагнітне поле, а при наявності позитивного зворотного звʼязку може генерувати електромагнітні колива­н­ня. Першими приладами квантової електроніки були мазери — генератори електромагнітних коливань радіодіапазону. 1954 незалежно у СРСР (М. Басов, О. Прохоров) та США (Дж.-П. Ґордон, Г. Цайгер, Ч.-Г. Таунс) створено мазер на молекулі аміаку з довжиною хвилі генерації 1,25 см. 1960 американський фізик Т.-Г. Ме­йман вина­йшов перший генератор когерентного оптичного ви­промінюва­н­ня — рубіновий лазер, який базується на викори­стан­ні принципів квантової електроніки (довжина хвилі 0,6934 мкм). Завдяки високій просторовій і часовій когерентності ви­промінюва­н­ня, яке генерується лазерами та мазерами, від­криті та реалізовані нові напрями оптики (нелінійна, квантова, сингулярна), спектроскопії (нелінійна субдоплерівська та ін.), техніка генерації надкоротких (коротше ніж 10-15 секунд) та надпотужних (більше 1015 Вт) світлових імпульсів. Ці досягне­н­ня квантової електроніки лягли в основу низки важливих практичних за­стосувань. Так, у метрології одиниця довжини метр нині від­творюється за допомогою еталон­них довжин хвиль ви­промінювань, що генеруються високо­стабільними за частотою лазерами. Генератори електромагнітних коливань з рекордними параметрами стабільності частоти та монохроматичності — основа атомних годин­ників, стандартів часу та частоти. Сучасний цезієвий стандарт від­творює секунду з похибкою 3×10-16, а атомний годин­ник оптичного діапазону на основі іона Al+ має похибку лише 8,6×10-18. Високу пікову потужність лазерів використовують у дослідже­н­нях з лазерного термо­ядерного синтезу, технологіях лазерного обробле­н­ня матеріалів. Висока просторова і часова когерентність забезпечує за­стосува­н­ня лазерів у оптоволокон­них мережах пере­дава­н­ня, запису й обробле­н­ня інформації, голографії. В Україні дослідже­н­ня з квантової електроніки особливо активно роз­горнулися на початку 1960-х років в Ін­ституті фізики НАНУ (наукова школа М. Бродина та М. Соскіна), Ін­ституті фізики напів­провід­ників НАНУ (обидва — Київ), Київському, Харківському й Ужгородському університетах, Національному технічному університеті України «Київський політехнічний ін­ститут». Пізніше дослідже­н­ня з квантової електроніки, нелінійної оптики, голо­графії почали за­йматися науковці Ін­ституту радіофізики та електроніки НАНУ (Харків), Львівського й Одеського університетів та інших наукових центрів України. Значний внесок у роз­робле­н­ня актуальних про­блем квантової електроніки зробили українські вчені Ю. Байбородін, І. Блонський, А. Борщ, В. Вінецький, М. Гамалія, М. Данилейко, С. Дюбко, І. Запісочний, В. Коваленко, І. Конділенко, М. Кухтарев, М. Лисиця, Л. Лін­ник, В. Машкевич, С. Одулов, В. Свіч, В. Стрижевський, Є. Тихонов, М. Шпак, В. Шульга, Л. Яценко, а також російські вчені українського походже­н­ня А. Мак і М. Стельмах. На початку 1960-х років в Ін­ституті фізики НАНУ створено перший в Україні рубіновий лазер і вина­йдено дис­персійний резонатор, який широко використовують для пере­будови довжини хвилі лазерів різних типів; в Ін­ституті очних хвороб і тканин­ної терапії НАМНУ (Одеса) вперше у світі здійснено успішну лазерну коагуляцію сітківки ока людини. Ві­домими досягне­н­нями українських вчених у галузі квантової електроніки також є роз­виток динамічної голо­графії (Державна премія СРСР 1982), роз­робле­н­ня лазерної медичної апаратури для діагностики та лікува­н­ня (Державна премія УРСР у галузі науки і техніки 1972), лазерів, що здатні змінювати частоту (Державна премія УРСР у галузі науки і техніки 1974), лазерів субміліметрових довжин хвиль (Державна премія України у галузі науки і техніки 1995), високо­стабільних за частотою лазерних систем для метрології (Державна премія України у галузі науки і техніки 1998). В Україні ви­дано значну кількість моно­графій і під­ручників з квантової електроніки та повʼязаних напрямів, деякі з них були першими у світі.