ІНСТИ́НКТ (від лат. instinctus — спонука­н­ня) — сукупність вроджених складних актів поведінки, що виникають у тварин певного виду як реакція на зовнішні та внутрішні по­дразне­н­ня. Наукове ви­вче­н­ня І. започаткував Ч. Дарвін. Він уперше довів звʼязок роз­витку І. з історичним формува­н­ням виду, а також з особливостями організації нервової системи. І. ви­вчали І. Сеченов, І. Па­влов та їхні послідовники. І. є складними без­умовними рефлексами, на основі яких роз­виваються умовні рефлекси. Формуються внаслідок добору природного, міцно закріплюються з мінімальним латентним періодом (цим пояснюють їхню ефективність). За біо­логічним значе­н­ням І. класифікують на такі групи: харчові (добува­н­ня їжі, запаса­н­ня корму тощо); оборон­ні, або захисні, спрямовані на збереже­н­ня виду — пасивні (завмира­н­ня при дотику, втеча та ін.) й активні (захист за допомогою зубів тощо); статеві, пов'язані з функціонува­н­ням статевих залоз (статевий потяг, парува­н­ня, міграція риб на нерест тощо); батьківські, що виявляються в піклуван­ні про нащадків (будува­н­ня гнізд, годува­н­ня молодняку, на­вча­н­ня захисту, полюва­н­ня тощо); групові (є основою взаємин членів стада, зграї, рою або сімʼї). Поведінку комах майже повністю ви­значають І. У риб і птахів значну частину, у ссавців більшість актів поведінки становлять не І., а умовні рефлекси. І. людини певною мірою під­порядковані її сві­домій діяльності і формуються в процесі вихова­н­ня. Ви­вче­н­ня та викори­ста­н­ня І. має важливе практичне значе­н­ня у тварин­ництві, мисливському господарстві, боротьбі зі шкідниками сільськогосподарських культур, пере­носниками інфекцій тощо.