Інформаційні технології

Визначення і загальна характеристика

ІНФОРМАЦІ́ЙНІ ТЕХНОЛО́ГІЇ — сукупність методів, про­грамно-технічних і технологічних засобів, що забезпечують зі­бра­н­ня, накопиче­н­ня, обробле­н­ня, зберіга­н­ня, пред­ставле­н­ня й роз­по­всюдже­н­ня інформації, а також автоматизацію керува­н­ня бізнес-процесами організацій, проектува­н­ня та виробництва устаткува­н­ня. Ін. назва — інформ.-комунікац. технології. Від кін. 20 ст. І. т. широко за­стосовні у різних галузях людської діяльності: науці (обробле­н­ня екс­перим. даних, моделюва­н­ня), освіті (електрон­ні під­ручники, ди­станц. навч.), медицині (діагност., аналіт. системи), мистецтві (електрон­ні види мистецтва), ВПК (моніторинг, аналіз бо­йових умов, ситуац. моделюва­н­ня), держ. упр. (електрон­ний уряд, держ. довідк. та аналіт. інформ. системи), виробництві (АСК та проектува­н­ня), фінанс. і банків. сферах (електрон­ні гроші), комерції (упр. компаніями, під­трима­н­ня взаємодії компаній, інтернет-магазини, системи замовле­н­ня квитків) та ін. У тих галузях, де інформація є кінцевим продуктом (б-ки, ЗМІ, видавнича справа, звʼязок), І. т. нині по­ступово пере­творюються на гол. засіб виробництва. Тех. засоби І. т. — компʼютерна (при­знач. для введе­н­ня, обробле­н­ня, виведе­н­ня й зберіга­н­ня інформації) та комунікац. (реалізація технологій пере­дава­н­ня інформації) техніка. Про­грамні засоби І. т. — системне (використовують для керува­н­ня компʼютерами та мереж. комунікаціями, під­трима­н­ня процесів роз­робле­н­ня й викона­н­ня приклад. про­грам: операц. системи, про­грамні засоби організації компʼютер. мереж, системи керува­н­ня базами даних, засоби проміжного про­грам. забезпече­н­ня, інструм. засоби під­трима­н­ня проектува­н­ня і про­грамува­н­ня, засоби захисту інформації тощо) та прикладне (про­грамні системи, орієнтов. на без­посереднє викори­ста­н­ня, — офісні про­грами, системи автоматизов. проектува­н­ня, корпоративні інформ. системи, пошук. системи тощо) про­грамне забезпече­н­ня. Організац.-метод. забезпече­н­ня І. т. включає нормат.-метод. матеріали та ін­струкції з під­готовки й організації робіт, екс­плуатації тех. засобів, зокрема з тех. без­пеки та під­трима­н­ня роботи устаткува­н­ня. Стандартизація І. т. необхідна для сумісного викори­ста­н­ня продуктів різних виробників, їхньої взаємозамінюваності, порівня­н­ня якості. Офіц. стандарти в галузі І. т. встановлює Між­нар. організація зі стандартизації (International Organization for Standartization — ISO). І. т. є важливим засобом на шляху до інформаційного су­спільства, зокрема завдяки Інтернету. Роз­виток І. т. в Україні започаткував В. Глушков, засн. і дир. (1957–82) Ін­ституту кібернетики АН УРСР. 2011 Україна за рівнем роз­витку І. т. у світі посідала 75-е м. Роз­робле­н­ня І. т. та під­готовку фахівців у цій сфері здійснюють ін­ститути й центри Від­діл. інформатики НАНУ, більшість університетів та НДІ України. Діють Асоціації І. т. України (2004) та під­приємств І. т. України (2007), виходить низка спеціаліз. вид., зокрема «Інформаційні технології в освіті», «Інформаційні технології і засоби на­вча­н­ня», «Інформаційні технології і системи», «Інформаційні технології та компʼютерна інженерія», «Системні дослідже­н­ня та інформаційні технології», «Сучасні інформаційні технології у сфері без­пеки та оборони».

Літ.: Сухомлин В. А. Введение в анализ информацион­ных технологий. Москва. 2003.

В. В. Тарасюк

Завантажити статтю