Іполитов-Іванов Михайло Михайлович
ІПОЛИ́ТОВ-ІВАНО́В Михайло Михайлович (справж. — Іванов; 07(19). 11. 1859, м. Гатчина, нині Ленінгр. обл., РФ — 28. 01. 1935, Москва) — композитор, диригент, музично-громадський діяч, педагог. Чоловік В. Зарудної. Нар. арт. Респ. (1922). Закін. С.-Петербур. консерваторію (1882; кл. композиції М. Римського-Корсакова, диригування — К. Давидова). Відтоді — у Тифлісі (нині Тбілісі): засн. та голова відділ. РМТ; від 1886 — один із засн. і дир. Муз. училища при ньому; 1884–93 — диригент Опер. театру. Диригував симф. концертами й опер. виставами, зокрема оперою «Мазепа» П. Чайковського (1885). У Тифлісі поставлені перші опери І.-І. — «Руфь» (за О. Толстим, 1887) і «Азра» (1890, згодом знищена автором), — гол. партії в яких виконала його дружина. Від 1893 — у Москві: 1895–01, 1905–17 — диригент Рос. хор. товариства; 1899–1906 — гол. диригент опер С. Мамонтова й С. Зиміна; 1925–28 — диригент, також 1925–27 — зав. муз. частини Великого театру; водночас від 1893 — проф., 1905–18 — директор, 1919–22 — ректор Консерваторії, при якій 1917 разом із дружиною організував Вокал. студію ім. П. Чайковського (існувала до 1924). У 1924–25 — ректор Тифліс. консерваторії. Голова Всерос. товариства письменників і композиторів (від 1922). Серед учнів — С. Василенко, Р. Ґлієр, Ю. Енгель, В. П. Задерацький, С. Зорич, В. Івановський, В. Малішевський, О. Соловйов. У творчості спирався на традиції рос. класиків, зокрема М. Римського-Корсакова і П. Чайковського. Творам І.-І. притаманні жанр. різноманітність, простота, мелодійність, емоц. урівноваженість, ліричні й епіко-оповідні образи. Використовував муз. фольклор різних народів. Завершив оперу «Одруження» М. Мусоргського (за М. Гоголем, 1931; поставлена у моск. Радіотеатрі). Здійснив 3-ю ред. опери «Облога Дубна» П. Сокальського. Як диригент гастролював у Києві, Харкові, Одесі. Творчість І.-І. досліджував С. Бугославський. Автор кн. «50 лет русской музыки в моих воспоминаниях» (Москва, 1934).
Додаткові відомості
- Основні твори
- опери — «Ася» (за І. Тургенєвим, 1900), «Зрада» (1910), «Оле з Норланду» (1916); для симф. оркестру — «Кавказькі ескізи» (1894), «Іверія», «Вірменська рапсодія» (обидва — 1895); Симф. (1907), «Тюркські фрагменти» (1925), «У степах Туркменістану» (1932), «Музичні картинки Узбекистану», «Каталонська сюїта» (обидва — 1934); для балалайки з оркестром; камерно-інструм. ансамблі; п’єси для фортепіано.
Рекомендована література
- Чемоданов С. М. М. Ипполитов-Иванов. 1927;
- Бугославский С. М. М. Ипполитов-Иванов: Жизнь и творчество. 1936;
- М. М. Ипполитов-Иванов. Письма. Статьи. Воспоминания. 1986 (усі — Москва).
Завантажити статтю
Людина 
