ІПЧІ́ Умер Бекірович (1897, м. Бахчисарай, нині АР Крим — 11. 01. 1955, м. Томськ, РФ) — письмен­ник, актор, режисер. Від 1914 на­вчався у медресе «Галія» м. Уфа (нині Башкорто­стан, РФ). Від 1917 учителював у Криму, від 1923 працював актором, режисер, згодом — директор Кримського державного театру, спів­працював у газеті «Енъи дунья» («Новий світ»). Дебютував 1915 віршем «Медресе», також писав у жанрах прози і драматургії. Автор пʼєс «Фаише» («Роз­пусниця», 1923), «Алим» (1925), «Ненкеджан ханым» (1926), «Шахин Гирай» (1929). У творчості від­ображав історичні події і побут кримськотатарського народу. Пере­клав кримськотатарською мовою окремі твори В. Шек­спіра («Гамлет»), Ж.-Б. Мольєра («Міщанин-шляхтич»), М. Гоголя («Мертві душі») та ін. 22 жовтня 1937 заарештований, за звинуваче­н­ням у націоналізмі засуджений до 12-ти років таборів. 1941 від­правлений до психіатричної лікарні для примусового лікува­н­ня. Реабілітований 1958. У Ташкенті 1972 ви­дано збірка «Икяелер» («Оповіда­н­ня»).