Історична демографія

Визначення і загальна характеристика

ІСТОРИ́ЧНА ДЕМОГРА́ФІЯ — наука, що ви­вчає явища та закономірності демо­графічного процесу за історичними чи історико-демо­графічними джерелами. Окрема галузь демографії та І. д. — палеодемо­графія — має власну джерел. базу та методи дослідж. і ви­вчає закономірності від­творе­н­ня насел. за палеодемо­статист. даними (статевовіковою статистикою, яку отримують під час спец. аналізу археол., антропол., істор. матеріалів). Методи дослідж. у І. д. менше повʼязані зі статистикою, ніж власне у демо­графії, та близькі до від­повід. загально­історичних. Оскільки фактол. база та джерела демо­графії й історії формуються у минулому, а зав­да­н­ня цих наук поширені на сьогоде­н­ня та майбутнє, власне демогр. дослідж. минулих часів можна вважати дослідж. з І. д. Палеодемогр. та історико-демогр. дослідж. надають матеріали для теор. демо­графії (демології, теорії народонаселе­н­ня), ро­зумі­н­ня від­творе­н­ня життя у соціології, соц. філософії, демогр. соціології. Трактува­н­ня І. д. як історії демогр. дослідж. малопоширене, інколи з цього приводу вживають термін «демогр. історія». Нині демогр. історію та історію народонаселе­н­ня роз­різняють. Поня­т­тя «народонаселе­н­ня» у теор. демо­графії найбільш близьке до поня­т­тя «су­спільство», тому історія народонаселе­н­ня ви­вчає істор. теор. закономірності від­творе­н­ня (самовід­творе­н­ня) народонаселе­н­ня разом із періодом його становле­н­ня в епоху антропогенези. Історико-демогр. дослідж. роз­почалися з виникне­н­ням істор. і демогр. досліджень. Ще історики Стародав. Греції ставили пита­н­ня про причини змін у прирості насел., високу народжуваність у скіфів Пн. Причорноморʼя тощо. 1662 Дж. Ґраунт у кн. «Natural and Political Observations Made upon the Bills of Mortality» («Природні та політичні спо­стереже­н­ня над списками померлих») заклав під­ґрунтя демо­графії й І. д. (за­пропоновані ним методи статист. аналізу використовують у палеодемо­графії донині). А. Ландрі 1909 роз­робив історико-демогр. періодизацію, а 1934 доповнив її поня­т­тям «демогр. революція». У праці «Traité de Démographie» («Трактат про демо­графію», 1945) він ви­значив гол. зав­да­н­ням демогр. дослідж. ви­вче­н­ня фактів і під­креслив значе­н­ня зверне­н­ня до історії. 1925 А. Хоменко, аналізуючи процеси від­творе­н­ня насел. України, писав про них, як про демогр. революцію. 1960–90-і рр. по­значені зро­ста­н­ням зацікавленості І. д. та палеодемогр. дослідж., що було повʼязане з теор. потребою пере­осмисле­н­ня значе­н­ня фактів у істор. науці, новими зав­да­н­нями істор. науки та теор. демо­графії у пошуку ро­зумі­н­ня законів (тенденцій) сусп. транс­формацій часів пере­ходу до наук. ресурс. бази як основної. У ґрунтов. працях Ф. Броделя, А. Вишневського, Е. Рос­сета, А. Сові та ін. досліджено заг. закономірності істор. транс­формацій су­спільства та народонаселе­н­ня, по­дано числен­ні прикладні дослідж. з І. д. В. Стешенко й В. Піскунов зробили важливий систем. висновок про самовід­творе­н­ня насел. як єд­ність у часі й просторі якості та кількості насел., О. Кислий доповнив його теорією істор. якіс. змін народонаселе­н­ня та істор. періодизацією на цій основі. Укр. вчені зробили вагомий внесок у дослідж. насел. періоду Київ. Русі (П. Толочко), статистики змін вікової структури насел. під час демогр. революції, повʼязаної з роз­витком промисловості (С. Пирожков), демогр. революції, повʼязаної з пере­ходом до від­творювального господарюва­н­ня (О. Кислий), ви­вче­н­ня наслідків демогр. де­струкцій в Україні 1-ї пол. 20 ст. (В. Кубі­йович, В. Голубничий, С. Пирожков, А. Перковський, С. Кульчицький, М. Коваль та ін.), палеоантропол. демогр. студії (С. Круц, І. Потєхіна, П. Покас, Т. Назарова).

Літ.: Вишневский А. Г. Историческая демо­графия и история населения // Про­блемы истор. демо­графии СССР. Томск, 1980; Брук С., Кабузан В. Числен­ность и рас­селение украинского этноса в XVII — начале XX ст. // Сов. этно­графия. 1981. № 5; A. Landry. La révolution démographique. Études et essais sur les problèmes de la population. Paris, 1982; Шелестов Д. К. Историческая демо­графия. Москва, 1987; Перковський А. Л., Пирожков С. І. Демо­графічні втрати Української РСР у 30-ті роки // УІЖ. 1989. № 8; Кульчицький С. В. Трагічна статистика голоду // Голод 1932–1933 рр. на Україні: очима істориків, мовою документів. К., 1990; Кислый А. Е., Ка­прицин И. И. Палеодемо­графия: теория и методика, про­блемы и решения. З., 1994; Кислий О. Є. Археологічні, історичні дані про системні зміни якості населе­н­ня та закономірності історичного роз­витку // Актуал. про­блемы первобыт. археологии Вост. Европы: Археол. альм. 2009. № 20.

О. Є. Кислий

Завантажити статтю