Історичне товариство Нестора-Літописця

Визначення і загальна характеристика

ІСТОРИ́ЧНЕ ТОВАРИ́СТВО НЕ́СТОРА-ЛІТОПИ́СЦЯ Засн. 1872 у Києві (ухвалено статут), офіційно розпочало роботу 1873. Назване на честь ченця Києво-Печер. монастиря Нестора, ймовірного автора «Повѣсті временныхъ лѣт». Осн. мета — сприяти розвитку заг., політ., церк. історії, історії літ-ри, права, археології, нумізматики тощо. 1874–1917 діяло при Університеті св. Володимира. Від 1876 праці чл. І. т. Н.-л. вміщували на сторінках «Университетскіх извѣстій». 1894 прийнято 2-й статут, згідно з яким йому надано широкі повноваження щодо організації спец. відділів для опрацювання окремих тем, зокрема з історії України; затвердження дослідниц. тем на здобуття премій і надання їх; друкування праць чл. Товариства без сторон. цензури тощо. 1895 І. т. Н.-л. започаткувало читання лекцій при Університеті св. Володимира (1904 заборонені царським урядом). Воно також організовувало публічні лекції для насел., реєструвало пам’ятки, проводило археол. розкопки, виступило співініціатором проведення в Києві 3-го (1874) та 11-го (1899) археол. з’їздів, 1905 взяло участь в обговоренні держ. проекту щодо охорони пам’яток. При Т-ві функціонували комісії з видання старожитностей України та опису пам’яток укр. старовини. Особливу увагу приділено дослідж. з археології, топографії, історії Києва та Київ. губ.; розробленню питань охорони пам’яток; вивченню історії козацтва, старожитностей Волині, Поділля, Лівобереж. і Слобід. України. На поч. 20 ст. в І. т. Н.-л. домінували певні українофоб. настрої, пріоритет надавався істор.-філол. тематиці. У різні роки Товариство очолювали М. Тулов, В. Іконников, О. Котляревський, В. Антонович, М. Владимирський-Буданов, О. Лазаревський, М. Дашкевич, М. Василенко. Серед чл. — М. Грушевський, І. Срезневський, М. Костомаров, І. Лучицький, А. Степович, П. Єфименко, Т. Флоринський, О. Левицький, А. Лобода, В. Завітневич, Л. Добровольський, В. Базилевич, Д. Багалій, Л. Падалка, І. Каманін, А. Стороженко, Г. Павлуцький, В. Георгієвський. У сучас. укр. історіографії діяльність І. т. Н.-л. умовно поділяють на 3 осн. етапи: 1872–93 — розроблення організац. засад, визначення пріоритет. напрямів роботи з вивчення історії України, кількісне зростання (1873 — 6 почес. і 15 дійс. чл., 1893 — відповідно 24 та 108); 1894–1917 — активізація діяльності та зростання авторитету Товариства; 1917–31 — період змін організац. і наук. характеру. Воєнні дії 1918–20 фактично паралізували діяльність Товариства. Воно відновило її 1921 у складі Істор.-філол. відділу ВУАН. Тоді ж ухвалено 3-й статут, що обмежив коло дослідж. історією середньовіччя, культури, історіографією, бібліографією. За час діяльності І. т. Н.-л. провело 700 засідань. Ліквідоване 1931 у зв’язку з реорганізацією ВУАН. 1879–1914 виходив наук. часопис «Чтения в Историческом Обществе Нестора-летописца» (загалом 24 книги) та спец. вид., зокрема «Труды ІІІ археологического съезда в Киеве, в 1874 г.» (т. 1–2, 1878), «Поминки по А. А. Котляревском» (1892), «Публичные лекции по геологии и искусству Киева» (1897), «Сборник в память 900-летия Крещения Руси» (1899), «Памяти Гоголя» (1902), «Изборник Киевский, посвященный Т. Д. Флоринскому» (1904).

Завантажити статтю