ІЛ­ЛІ́НСЬКИЙ Андрій Олексі­йович (24. 08. 1949, Київ) — графік і художник декоративної кераміки. Син В. Іл­лінської та О. Тереножкіна. Член НСХУ (1987). Закін. Моск. полігр. ін­ститут (1976; викл. П. Захаров). Від 1973 — учасник всеукр., всесоюз., між­нар. мистецьких ви­ставок, від 1998 — всеукр. симпозіумів монум. кераміки в смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл. Персон. — у Києві (1983–84, 1998–99, 2001–02, 2009). На творчій роботі. У 1980–90-х рр. працював у галузі графіки, згодом — у галузях монум.-декор. кераміки, керам. скульптури та пластики (вази, свічники, фігуративні композиції тощо). У сповнених потуж. енергетики керам. творах І. від­чувається захопле­н­ня мистецтвом давніх цивілізацій та фантастикою косміч. світів. Обʼємно-просторові фігурат. композиції з шамоту — спроби мист. осмисле­н­ня буття на Землі та в Космосі, пошук жін. ідеалу. Керам. скульптура І. вирізняється характерною для постмодерніст. мистецтва плин­ною грою фантаст. міфол. образів і форм. У гончарстві створює традиц. форми, ім­провізує. Окремі роботи зберігаються у НМУНДМ, Нац. музеї-заповід­нику укр. гончарства в смт Опішня.