ІМУНОПАТОЛО́ГІЯ (від імуно… і патологія) — роз­діл імунології, який ви­вчає патологічні процеси в організмі людини, що виникають унаслідок не­адекватної імун­ної від­повіді організму при порушен­ні функціонува­н­ня імун­ної системи та викликають імун­ні захворюва­н­ня. Роз­різняють вроджені та набуті поруше­н­ня. Перші зумовлені недо­статнім роз­витком тимуса, що призводить до роз­ладу клітин­них захисних реакцій, від­сутністю або зниже­н­ням продукува­н­ня антитіл, поруше­н­ням систем фагоцитозу або комплементу, вони спричиняють первин­ні імунодефіцити та ін. вроджені імун­ні захворюва­н­ня. Набуті поруше­н­ня виникають внаслідок впливу хімічних (токсичні речовини, кортикостероїди, цито­статична терапія), фізичних (рентґенівське, радіо­активне, електромагнітне ви­промінюва­н­ня, травми, опіки), інфекційних (ВІЛ-інфекція) та ін. (захворюва­н­ня печінки, нирок, зло­якісні ново­утворе­н­ня, діабет) чин­ників на імун­ну систему. За цих умов спо­стерігають недо­статнє формува­н­ня імун­ної від­повіді організму (вторин­ні імунодефіцити) або поруше­н­ня імун­ної толерантності до власних тканин (аутоімунізація). Аутоімунізація зумовлена появою антитіл і сенсибілізованих лімфоцитів, що взаємодіють з антигенами власного організму. Вона може ускладнювати пере­біг інших захворювань і бути головною причиною аутоімун­них захворювань. У медицині для корекції імунопатологічних станів використовують імуномодулятори — лікарські препарати, здатні під­силювати чи послаблювати певну ланку імун­ної від­повіді, їх викори­ста­н­ня вимагає детального обстеже­н­ня пацієнта та аналізу причин виникне­н­ня імунопатологічного процесу.