ІВА́ШИН Василь Володимирович (Івашын Васіль Уладзіміравіч; 26. 04 (09. 05). 1913, с. Ляховичі, нині Мінської обл. — 06. 11. 2009, Мінськ) — білоруський літературо­знавець, педагог. Доктор філологічних наук (1965), професор (1973), академік АПН СРСР (1967), АН Білорусі (1995). Член СП Білорусі (1954). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Мінський пед. ін­ститут (1938). Від­тоді працював у Вітеб. пед. училищі (Білорусь); 1949–67 — в Ін­ституті літ-ри АН Білоруської РСР: від 1954 — зав. сектору білорус. літ-ри; від 1967 — директор, від 1978 — старший науковий спів­робітник-консультант НДІ педагогіки; 1995–2007 — гол. н. с. Нац. ін­ституту освіти (усі — Мінськ). Наукові дослідже­н­ня присвяч. пита­н­ням теорії та історії білорус. літ-ри, літ. звʼязків, естетики слова, методології та методики викла­да­н­ня літ-ри в школі. Спів­автор під­ручника «Беларуская літаратура» для 8-го (1984), 9-го (1994) та 10-го (1997; 2001) класів. Автор поет. зб. «Слова» (1994), «Покліч памяці» (1998), «З надзеяй і верай» (2003), «Пры­зван­не» (2007). Білорус.-укр. літ. взаємозвʼязкам присвятив ст. «Максім Баг­дановіч аб украінскай літаратуры» (ж. «Полымя», 1954, № 4) і «Фальклорна-літаратурныя сувязі» (там само, 1959, № 12), «Высокі прыклад» (г. «Літаратура і мастацтва», 1964, 10 березня). На вихід «Шевченківського словника» (у 2-х т., К., 1978) від­гукнувся ст. «Видатне досягне­н­ня шевченко­знавства» («Літаратура і мастацтва», 1978, 13 січня).