ІГНА́ЩЕНКО Анатолій Федорович (28. 01. 1930, с. Захарiвцi, нині Хмельницького р-ну Хмельницької обл. — 05. 04. 2011, Київ) — архiтектор. Батько О. Ігнащенко. Дійсний член НАМУ (2006), Української академії архітектури (2002). Заслужений діяч мистецтв України (2000). Народний художник України (2010). Державна премiя України iмені Т. Шевченка (1974). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2006). Закiнчив Київський інженерно-будівельний ін­ститут (1953). Від­тоді — на творчій роботі в галузі архітектури та синтезу мистецтв. Працював 1953–63 в ін­ституті «Укрді­прошахт», 1960–63 — у Зональному науково-дослідному ін­ституті екс­периментального проектува­н­ня, 1963–64 — в ін­ституті «УкрНДІ­проект», 1964–66 — в ін­ституті «УкрНДІПмістобудува­н­ня», 1966–69 — у художньо-екс­пертній колегії Міністерства культури УРСР, 1969–90 — у Художньому фонді УРСР. Серед реалізованих проектів — станція метро «Дні­про» (1956, спів­автор С. Па­вловський); памʼятники Т. Шевченку на бульварі Сен-Жермен у Парижі, у м. Білий Бір (Польща), І. Франку в м. Він­ніпеґ (Канада), Лесi Українцi у Києві, м. Саскатун (провінція Саскачеван, Канада), І. Котляревському, В. Вернадському, В. Заболотному, М. Заньковецькій у Києві, Б. Хмельницькому в Хмельницьку, І. Козловському в с. Марʼянівка Васильківського ра­йону Київської області, меморіали О. Довженку в смт Сосниця Чернігівської області, М. Березовському і Д. Бортнянському у м. Глухів Сумської області, «Циганська кибитка», «Сім культур» у м. Камʼянець-Подільський Хмельницької області, «Савур-Могила» по­близу м. Сніжне Донецької області, «Бабин Яр» у Києві, «Голодомор–33» по­близу Мгарського монастиря у м. Лубни Полтавської області, Пагорби Слави у Черкасах і Житомирі, музеї М. Островського у м. Шепетівка Хмельницької області, трипільської цивілізації у с. Трипі­л­ля Обухівського ра­йону Київської області.