Ігнащенко Анатолій Федорович

Визначення і загальна характеристика

ІГНА́ЩЕНКО Анатолій Федорович (28. 01. 1930, с. Захарiвцi, нині Хмельн. р-ну Хмельн. обл. — 05. 04. 2011, Київ) — архiтектор. Батько О. Ігнащенко. Дійсний член НАМУ (2006), Укр. академії архітектури (2002). Заслужений діяч мистецтв України (2000). Народний художник України (2010). Держ. премiя України iм. Т. Шевченка (1974). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2006). Закiн. Київ. iнж.-буд. ін­ститут (1953). Від­тоді — на творчій роботі в галузі архітектури та синтезу мистецтв. Працював 1953–63 в ін­ституті «Укрді­прошахт», 1960–63 — у Зонал. НДІ екс­перим. проектува­н­ня, 1963–64 — в ін­ституті «УкрНДІ­проект», 1964–66 — в ін­ституті «УкрНДІПмістобудува­н­ня», 1966–69 — у худож.-екс­перт. колегії Міністерства культури УРСР, 1969–90 — у Худож. фонді УРСР. Серед реаліз. проектів — станція метро «Дні­про» (1956, спів­автор С. Па­вловський); памʼятники Т. Шевченку на бульварі Сен-Жермен у Парижі, у м. Білий Бір (Польща), І. Франку в м. Він­ніпеґ (Канада), Лесi Українцi у Києві, м. Саскатун (провінція Саскачеван, Канада), І. Котляревському, В. Вернадському, В. Заболотному, М. Заньковецькій у Києві, Б. Хмельницькому в Хмельницьку, І. Козловському в с. Марʼянівка Васильків. р-ну Київ. обл., меморіали О. Довженку в смт Сосниця Черніг. обл., М. Березовському і Д. Бортнянському у м. Глухів Сум. обл., «Циганська кибитка», «Сім культур» у м. Камʼянець-Подільський Хмельн. обл., «Савур-Могила» побл. м. Сніжне Донец. обл., «Бабин Яр» у Києві, «Голодомор–33» побл. Мгар. монастиря у м. Лубни Полтав. обл., Пагорби Слави у Черкасах і Житомирі, музеї М. Островського у м. Шепетівка Хмельн. обл., трипіл. цивілізації у с. Трипі­л­ля Обухів. р-ну Київ. обл.

С. К. Кілес­со

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю