ЗУБА́НИЧ Федір Іванович (05. 03. 1947, смт Великий Березний Закарпатської обл. — 09. 11. 2004, Київ, похований на батьківщині) — письмен­ник, публіцист. Брат М. Зубанич. Член НСПУ (1978). Премія Між­народного фонду імені Т. Шевченка (1995). Закінчив Львівський університет (1971). Працював у редакціях завідувач від­ділу літератури газети «Молодь України» (1975–78), від­ділу культури газети «Правда України» (1978–82), редактор від­ділу публіцистики (1982–90), від­повід­альний секретар (1990–94) журналу «Вітчизна»; головний редактор газети «Культура і життя» (1994), «Колос» (1995–97), «Вісті з України» (1996–97), оглядачем, за­ступник головного редактора газети «Метро» і «Столиця» (1998–2000), завідувач від­ділів журналу «Президент» і газети «Президентський вісник» (2000–02), головний редактор головної редакції висвітле­н­ня життя української діаспори за кордоном Національної ТРК України «Всесвітня служба “Українське телебаче­н­ня і радіомовле­н­ня”» (2003–04; усі — Київ). У художньо-документальних творах від­образив життя і побут верховинців Закарпа­т­тя упродовж 20 ст. (нариси «Едельвейси Європи», Уж., 1972; повісті «Довбушеві гори», 1977; «Полонина (лірична сюїта)», 1980; обидві — Київ). Аби зі­брати духовні сили українства, роз­повів про українців, які за різних об­ставин покинули батьківщину, оселившись у різних краях СРСР: «Беркут — птах гірський: Документальна повість» (1984), «Легенди про Початок і Край світу: Документальні оповіді» (1987), «Горы, пере­витые вино­градом: О дружбе Украины с Грузией» (1990; спільно з Р. Чілачавою; усі — Київ), а також, побувавши на всіх континентах світу, де живуть пред­ставники української діаспори, — про українців Канади («Смереки у кленовому лісі», 1990; «Писанка на кленовому листку», К., 1991), Словач­чини («Русин єсмь я…», 1990; «Пониже церкви, під Бе­скидами», 1995), Арґентини («Колумби із колиб», 1993), Австралії («Позичений континент»), Німеч­чини («Сага про загублених ви­гнанців») та Франції («Сповідь про втрачену домівку»; усі — 1997; більшість опубліковано у журналах «Вітчизна» та «Дукля»). У книзі літературних бесід «Діалоги серед літа» (1982) зі­брано 18 нарисів про ві­домих сучасників; у книзі-колажі «Посеред крику біди» (2004; обидві — Київ) — свідче­н­ня про українських «Праведників народів світу». Вів на Українському телебачен­ні авторську про­граму про ви­значних митців держави, на Українському радіо — про українців світу; на радіо­станції «Свобода» — пере­дачу «Вечори з Федором Зубаничем». За сценаріями З. знято низку художніх та документальних фільмів. Ініціював спорудже­н­ня першого памʼятника Т. Шевченкові на Закарпат­ті — у Великому Березному (1990). Упорядник збірника документів, архівних матеріалів, листів, доповід­ей, статей, есе «Чорна книга України» (К., 1998). Окремі твори З. пере­кладено словацькою, чеською, угорською, німецькою, білоруською, азербайджанською мовами.