Зубанич Федір Іванович

Визначення і загальна характеристика

ЗУБА́НИЧ Федір Іванович (05. 03. 1947, смт Великий Березний Закарп. обл. — 09. 11. 2004, Київ, похов. на батьківщині) — письмен­ник, публіцист. Брат М. Зубанич. Член НСПУ (1978). Премія Між­нар. фонду ім. Т. Шевченка (1995). Закін. Львівський університет (1971). Працював у редакціях завідувач від­ділу літ-ри г. «Молодь України» (1975–78), від­ділу культури г. «Правда України» (1978–82), ред. від­ділу публіцистики (1982–90), відп. секр. (1990–94) ж. «Вітчизна»; гол. ред. г. «Культура і життя» (1994), «Колос» (1995–97), «Вісті з України» (1996–97), оглядачем, заст. гол. ред. г. «Метро» і «Столиця» (1998–2000), зав. від­ділів ж. «Президент» і г. «Президентський вісник» (2000–02), гол. ред. гол. редакції висвітле­н­ня життя укр. діаспори за кордоном Нац. ТРК України «Всесвітня служба “Укр. телебаче­н­ня і радіомовле­н­ня”» (2003–04; усі — Київ). У худож.-докум. творах від­образив життя і побут верховинців Закарпа­т­тя упродовж 20 ст. (нариси «Едельвейси Європи», Уж., 1972; повісті «Довбушеві гори», 1977; «Полонина (лірична сюїта)», 1980; обидві — Київ). Аби зі­брати духовні сили українства, роз­повів про українців, які за різних об­ставин покинули батьківщину, оселившись у різних краях СРСР: «Беркут — птах гірський: Докум. повість» (1984), «Легенди про Початок і Край світу: Докум. оповіді» (1987), «Горы, пере­витые вино­градом: О дружбе Украины с Грузией» (1990; спільно з Р. Чілачавою; усі — Київ), а також, побувавши на всіх континентах світу, де живуть пред­ставники укр. діаспори, — про українців Канади («Смереки у кленовому лісі», 1990; «Писанка на кленовому листку», К., 1991), Словач­чини («Русин єсмь я…», 1990; «Пониже церкви, під Бе­скидами», 1995), Арґентини («Колумби із колиб», 1993), Австралії («Позичений континент»), Німеч­чини («Сага про загублених ви­гнанців») та Франції («Сповідь про втрачену домівку»; усі — 1997; більшість опубл. у ж. «Вітчизна» та «Дукля»). У кн. літ. бесід «Діалоги серед літа» (1982) зі­брано 18 нарисів про ві­домих сучасників; у кн.-колажі «Посеред крику біди» (2004; обидві — Київ) — свідче­н­ня про укр. «Праведників народів світу». Вів на Укр. телебачен­ні автор. про­граму про ви­значних митців держави, на Укр. радіо — про українців світу; на радіо­станції «Свобода» — пере­дачу «Вечори з Федором Зубаничем». За сценаріями З. знято низку худож. та докум. фільмів. Ініціював спорудже­н­ня першого памʼятника Т. Шевченкові на Закарпат­ті — у Великому Березному (1990). Упорядник зб. документів, архів. матеріалів, листів, доповід­ей, статей, есе «Чорна книга України» (К., 1998). Окремі твори З. пере­кладено словац., чес., угор., нім., білорус., азерб. мовами.

Тв.: Давайте спробую я: Докум. оповіді. К., 1990; Довколосвітня мандрівка у пошуках України: У 3 кн. Кн. 1. К., 2003.

Літ.: Кравченко І. Дороги прикрашають землю // Вітчизна. 1978. № 11; Хула Н. На многотрудних дорогах (публіцистика Ф. Зубанича) // ЛУ. 1989, 23 лют.; Худан М. Правда факту — подих життя // Там само. 1991, 21 лют.; Пригорницький Ю. Планета української діаспори // Там само. 1995, 9 лют.; Федір Зубанич: [Некролог] // Там само. 2004, 18 листоп.; Пагиря В., Роглєв Х. Одісея Федора Зубанича // Старий Замок. 2004, 19 листоп.; Густі В. Едельвейси не вʼянуть // Новини Закарпа­т­тя. 2004, 18 груд.

Г. В. Воронич

Завантажити статтю