Зубанич Федір Іванович
ЗУБА́НИЧ Федір Іванович (05. 03. 1947, смт Великий Березний Закарпатської обл. — 09. 11. 2004, Київ, похований на батьківщині) — письменник, публіцист. Брат М. Зубанич. Член НСПУ (1978). Премія Міжнародного фонду імені Т. Шевченка (1995). Закінчив Львівський університет (1971). Працював у редакціях завідувач відділу літератури газети «Молодь України» (1975–78), відділу культури газети «Правда України» (1978–82), редактор відділу публіцистики (1982–90), відповідальний секретар (1990–94) журналу «Вітчизна»; головний редактор газети «Культура і життя» (1994), «Колос» (1995–97), «Вісті з України» (1996–97), оглядачем, заступник головного редактора газети «Метро» і «Столиця» (1998–2000), завідувач відділів журналу «Президент» і газети «Президентський вісник» (2000–02), головний редактор головної редакції висвітлення життя української діаспори за кордоном Національної ТРК України «Всесвітня служба “Українське телебачення і радіомовлення”» (2003–04; усі — Київ). У художньо-документальних творах відобразив життя і побут верховинців Закарпаття упродовж 20 ст. (нариси «Едельвейси Європи», Уж., 1972; повісті «Довбушеві гори», 1977; «Полонина (лірична сюїта)», 1980; обидві — Київ). Аби зібрати духовні сили українства, розповів про українців, які за різних обставин покинули батьківщину, оселившись у різних краях СРСР: «Беркут — птах гірський: Документальна повість» (1984), «Легенди про Початок і Край світу: Документальні оповіді» (1987), «Горы, перевитые виноградом: О дружбе Украины с Грузией» (1990; спільно з Р. Чілачавою; усі — Київ), а також, побувавши на всіх континентах світу, де живуть представники української діаспори, — про українців Канади («Смереки у кленовому лісі», 1990; «Писанка на кленовому листку», К., 1991), Словаччини («Русин єсмь я…», 1990; «Пониже церкви, під Бескидами», 1995), Арґентини («Колумби із колиб», 1993), Австралії («Позичений континент»), Німеччини («Сага про загублених вигнанців») та Франції («Сповідь про втрачену домівку»; усі — 1997; більшість опубліковано у журналах «Вітчизна» та «Дукля»). У книзі літературних бесід «Діалоги серед літа» (1982) зібрано 18 нарисів про відомих сучасників; у книзі-колажі «Посеред крику біди» (2004; обидві — Київ) — свідчення про українських «Праведників народів світу». Вів на Українському телебаченні авторську програму про визначних митців держави, на Українському радіо — про українців світу; на радіостанції «Свобода» — передачу «Вечори з Федором Зубаничем». За сценаріями З. знято низку художніх та документальних фільмів. Ініціював спорудження першого памʼятника Т. Шевченкові на Закарпатті — у Великому Березному (1990). Упорядник збірника документів, архівних матеріалів, листів, доповідей, статей, есе «Чорна книга України» (К., 1998). Окремі твори З. перекладено словацькою, чеською, угорською, німецькою, білоруською, азербайджанською мовами.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Давайте спробую я: Докум. оповіді. К., 1990; Довколосвітня мандрівка у пошуках України: У 3 кн. Кн. 1. К., 2003.