ЗУБРИ́ЦЬКИЙ Володимир Михайлович (22. 01. 1888, с. Мшанець, нині Старосамбір. р-ну Львів. обл. — 29. 07. 1978, Львів) — педагог, громадсько-політичний діяч. Син М. Зубрицького. Закін. Укр. чол. гімназію в Пере­мишлі (1906), філос. факультет Віден. університету (1911). Вчителював в Укр. чол. гімназії (1911–19, 1920–22) і Укр. ін­ституті для дівчат (1920–24) у Пере­мишлі, 1925–26 — у гімназії «Рідної школи» в м. Рогатин (нині Івано-Фр. обл.). 1914 написав літературо­знавче дослідж. «Герасим Данилович Смотрицький. Його життя, творчість, значе­н­ня», рукопис якого зберігається в ЦДІА у Львові. 1928–30 — посол від Пере­мишля до польс. сейму, де разом із ін. укр. парламентарями боровся проти обмежень прав українців у Польщі. 1931 — ред. г. «Український голос» (Пере­мишль), від 1932 — управитель бурси ім. кардинала С. Сембратовича (Львів). Окрім викладац., здійснював значну виховну нац.-патріот. роботу. У вересні 1939 заарешт. польс. поліцією, за звинуваче­н­ням у шпигунстві на користь Німеч­чини засудж. до роз­стрілу (на­ближе­н­ня фронту пере­шкодило виконан­ню вироку). На поч. 1940 працював у Ін­ституті рад. торгівлі, 1944–47 — у видавництві «Рад. школа». 1947 разом із родиною вивезений на спец. поселе­н­ня у Сибір. 1958 реабіліт., повернувся у Львів.