ЗА­ЙОНЧКО́ВСЬКИЙ Станіслав-Францішек (Zajączkowski Stanisław Franciszek; 29. 01. 1890, Львів — 10. 10. 1977, м. Лодзь, Польща) — польський історик-медієвіст, архівіст. Учень С. Закшевського. Доктор габілітований з історії середніх віків (1930). На­вчався на правничому і філософському факультетах Львівського університету. Учасник першої світової війни. Пере­бував у російському полоні. Після поверне­н­ня 1921 здобув ступінь доктора історії. 1921–32 працював у Державному архіві Львова (1927–28 стажувався у Практичній школі вищих студій в Парижі); водночас від 1926 викладав у Львівському університеті; 1931–32 — приват-доцент, 1932–37 — над­звичайний, від 1937 — звичайний професор Університету імені С. Баторія у м. Вільно (нині Вільнюс); 1940–45 — спів­робітник Державного архіву Вільнюса; від 1945 — у Лодзинському університеті: завідувач кафедри середньовічної історії Польщі, декан гуманітарних (1946–48) і філософсько-історичного (1956–60) факультетів. Досліджував історію середньовічної Литви і Польщі та їх взаємини з хрестоносцями, окремі пита­н­ня історії Львова, зокрема описав архів та історію львівської католицької капітули, де збереглися давні документи з історії міста.