ЗАЛІЗНЯ́К Андрій Анатолі­йович (Зализняк Андрей Анатольевич; 29. 04. 1935, Москва — 24. 12. 2017, м. Таруса Калузької обл., РФ) — російський мово­знавець. Академік РАН (1997). Державна премія Росії, Велика золота медаль РАН, премія імені О. Солженіцина (усі — 2007). Закінчив Московський університет (1958), на­вчався у Сорбонському університеті (Париж). Працював у Московському університеті викладачем від­діле­н­ня теоретичної і практичної лінгвістики; 1960–86 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту словʼяно­знавства і балканістики АН СРСР (Москва); викладав в університетах Парижа та Женеви. Наукові дослідже­н­ня: російської і словʼянських мово­знавство, структурна граматика та історія російської мови, східнословʼянська акцентологія, словʼяно-іранські мовні звʼязки. Уклав «Грам­матический словарь рус­ского языка» (Москва, 1977; 4-е изд. 2003): для 100 тис. слів подав точну модель слово­зміни, за­пропонував класифікацію цих моделей; дослідже­н­ня стало основою для компʼютерних про­грам автоматичного морфологічного аналізу, інформаційного пошуку, машин­ного пере­кладу. Під­готував «Грам­матический очерк санскрита» для «Санскритско-рус­ского словаря» В. Кочергіної (Москва, 1978; 3-е изд. 2005). Спів­автор збірника «Новгородские грамоты на бересте» (Москва, 1986, т. 7; 1993, т. 9; 2000, т. 10; 2004, т. 11). Здійснив рекон­струкцію прихованих текс­тів Новгородського кодексу про перші роки християнства на Русі, науково об­ґрунтував оригінальність текс­ту «Слова о полку Ігоревім».