ЗАЛІЗНЯ́К Андрій Анатолі­йович (Зализняк Андрей Анатольевич; 29. 04. 1935, Москва — 24. 12. 2017, м. Таруса Калуз. обл., РФ) — російський мово­знавець. Академік РАН (1997). Державна премія Росії, Велика золота медаль РАН, премія ім. О. Солженіцина (усі — 2007). Закін. Моск. університет (1958), навч. у Сорбонн. університеті (Париж). Працював у Моск. університеті викл. від­діл. теор. і практ. лінгвістики; 1960–86 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту словʼяно­знавства і балканістики АН СРСР (Москва); викладав в університетах Парижа та Женеви. Наукові дослідже­н­ня: рос. і словʼян. мово­знавство, структурна граматика та історія російської мови, сх.-словʼян. акцентологія, словʼян.-іран. мовні звʼязки. Уклав «Грам­матический словарь рус­ского языка» (Москва, 1977; 4-е изд. 2003): для 100 тис. слів подав точну модель слово­зміни, за­пропонував класифікацію цих моделей; дослідж. стало основою для компʼютер. про­грам автомат. морфол. аналізу, інформ. пошуку, машин. пере­кладу. Під­готував «Грам­матический очерк санскрита» для «Санскритско-рус­ского словаря» В. Кочергіної (Москва, 1978; 3-е изд. 2005). Спів­автор зб. «Новгородские грамоты на бересте» (Москва, 1986, т. 7; 1993, т. 9; 2000, т. 10; 2004, т. 11). Здійснив рекон­струкцію прихов. текс­тів Новгород. кодексу про перші роки християнства на Русі, науково об­ґрунтував оригінальність текс­ту «Слова о полку Ігоревім».