Злотник Олександр Йосипович

Визначення і загальна характеристика

ЗЛО́ТНИК Олександр Йосипович (15. 11. 1948, м. Тараща Київ. обл.) — композитор, музично-громадський діяч, педагог. Професор (2003). Народний артист України (1998). Член НСКУ (1985), НСКінУ (2003). Між­народна премія ім. Сіді Таль (1998). Орден «За заслуги» 3-го (2003) та 2-го (2018) ступ., князя Ярослава Мудрого 4-го ступ. (2008). Лауреат низки всесоюз., всеукр. та між­народних фестивалів і конкурсів. Закін. Київ. (1971; оркестр. ф-т, викл. І. Алексєєв, факультет оперно-симф. диригува­н­ня, викл. М. Канерштейн) та Одес. (1983; факультет композиції і теорії музики, викл. О. Красотов, Т. Сидоренко-Малюкова) консерваторії. 1972–78 — викладач муз.-пед. факультету Пед. ін­ституту; від 1999 — професор кафедри естрад. вокалу Університету культури і мистецтв; від 2009 — ректор Ін­ституту музики ім. Р. Ґлієра (усі — Київ). Президент між­нар. фестивалю мистецтв «Словʼянський базар» (від 1999); голова Всеукр. громад. організації субʼєктів автор. та суміж. прав «Оберіг» (від 2002), Вищої Пред­ставниц. ради Всеукр. премії «Жінка третього тисячолі­т­тя» (2007), Нац. екс­перт. комісії з мист. питань (від 2009), журі 8-го між­нар. конкурсу ім. В. Горовиця (2010); фундатор і президент Між­нар. конкурсу ім. Д. Ой­страха (Одеса, 2004; 2006; 2008). Музика З. — незбагнен., невичерп. світ краси і поезії життя, від­лу­н­ня спогадів, зануре­н­ня у коха­н­ня і радість пі­зна­н­ня світу. Яскрава особистість композитора виявляється в усіх жанрах, в яких він працює, — симф., хор., театр. (справжнім від­кри­т­тям, новим по­глядом на муз., сюжетну стилістику жанру був його знаменитий мюзикл «Екватор», 2003, лібрето О. Вратарьова). І, без­перечно, З. є одним з найві­доміших і найви­значніших композиторів у пісен. жанрі. Стильовою ознакою його творчості (зокрема пісен.) є під­ґрунтя укр. фольклору, неабиякий талант до яскраво самобут. мелодійності, невгамовне прагне­н­ня не лише продовжити плідні традиції укр. пісні, а й кардинально оновити їх. З. — автор понад 2 тис. пісень, чимало з яких стали най­улюбленішими для слухачів, зокрема «Родина», «Батько і мати» (обидві — сл. В. Крищенка), «Чуєш, мамо» (сл. М. Ткача), «Гай, зелений гай» (сл. Ю. Рибчинського), «Батьківська пісня» (сл. М. Мельникова), «Маки червоні» (сл. В. Герасимова), «Музика рідного дому» (сл. О. Вратарьова), «Святкова» (сл. О. Пики), «На березі життя» (сл. С. Галябарди), «Квіти лугові» (сл. Р. Рождественського). Пісні З. стають окрасою репертуару найві­доміших виконавців, серед яких — Й. Кобзон, В. Кікабідзе, Т. Ґвердцителі, В. Леонтьєв, О. Сєров, В. Толкунова, Н. Яремчук, В. Білоножко, І. Бобул, О. Білозір, Н. Шестакова, Н. Шестак, А. Кудлай, В. Зінкевич, П. Зібров, Т. Повалій, О. Тищенко, К. Бужинська, Н. Бучинська, Л. Сандулеса. Має записи на грамплатівках. Випустив низку аудіокасет та компакт-дисків.

Тв.: опера-дума «Сліпий» (за твором Т. Шевченка, 1988); балет «Суламіф» (2003); 10 мюзиклів (найві­доміші на лібрето О. Вратарьова — «Сорочинський ярмарок», 2006; «Кіт без чобіт», 2008); Концерт для труби та симф. оркестру (1983); симф. поема «Фестивальна» (1985); Концерт для симф. оркестру (1988); Клівленд. симф. (1989); інструм. хори на вірші Лесі Українки, Ю. Ярмиша; цикл романсів і вальсів «Прима-балерина» (1996, сл. О. Севастьянової); вокал. цикли на вірші Лесі Українки, Л. Мартинова; про­грами для мюзик-холів, вокал.-інструм. ансамблів; музика до кінофільмів.

Літ.: Білоус О., Мамчур І. Просвітницький жанр // КіЖ. 1989, 9 лип.; Чередниченко Е. Отечество нам поможет. Морально… // Киев. ведомости. 2000, 7 сен.; Кириндясов Г. «Все мы в этом мире стран­ники, словно в небе облака» // Хрещатик. 2003, 2 верес.; Кузнецова Н. Олександр Злотник: «Усе на світі од любові…» // Київ. 2003. № 4; Салахова А. Ваш выход: маэстро Злотник // Golden City. 2006. № 11; Подлужная А. Диалоги с мастерами // День. 2007, 22 авг.; Конькова Г. «На березі життя». Олександр Злотник. К., 2008; 2010.

Г. В. Конькова

Завантажити статтю