Звенигородський район

ЗВЕНИГОРО́ДСЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходиться у центральній частині Черкаської області. Утвор. 1923. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1932–54 – у складі Київ. обл. Від липня 1941 до січня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Пл. 1 тис. км². Насел. 53 683 особи (2001), переважно українці. У складі р-ну – м. Звенигородка та 39 сільс. насел. пунктів. Лежить на Придніпров. височині. Поверхня – підвищена пологохвиляста лесова рівнина. Корисні копалини: цегельно-черепична сировина, буд. пісок, буд. камінь, бентоніт. глини та каоліни, буре вугілля. Є джерела родонових вод. Річки: Гнилий Тікич з притокою Шполкою (бас. Пд. Бугу), Вільшанка (бас. Дніпра). Створ. 160 ставків. Ґрунти переважно типові малогумусні чорноземні, зустрічаються лучні. Пл. лісів і ліс. насаджень 19,9 тис. га. Гол. породи: сосна (35 %), дуб (28 %). Охороняються парк-пам’ятка садово-парк. мистецтва заг.-держ. значення Козачанський (с. Козацьке) та ботан. пам’ятки природи місц. значення Дуби Т. Шевченка (с. Будище). Осн. підприємства розташ. у райцентрі. Розвинуте зерн.-буряківниче рослинництво. Пл. с.-г. угідь 63,9 тис. га. Тут працюють 28 колектив. с.-г. підприємств, 2 с.-г. ВАТи, 55 фермер. госп-в. У З. р. – 36 заг.-осв. шкіл, 2 ПТУ, с.-г. технікум, філії Черкас. інж.-технол. інституту та Сх.-Європ. університету, 2 школи мистецтв, художня школа, школа нар. ремесел, ДЮСШ, Центр дит. та юнац. творчості; Звенигородський краєзнавчий музей, мемор. музей А. Кримського (Звенигородка), літ.-мемор. музей Т. Шевченка, істор.-культур. заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка» (обидва – с. Шевченкове), музей «Батьківська хата В. Чорновола» (с. Вільховець), 24 Будинки культури, 13 клубів, кінотеатр, 36 б-к; 5 лікарень, 26 фельдшер.-акушер. пунктів, санаторій «Радон», лікув.-оздоров. центр для дітей «Звенигора»; відділ. 8-ми банків. Реліг. громади: 12 – УПЦ МП, 3 – УПЦ КП, 1 – РКЦ, 3 – євангелістів християн-баптистів, 1 – християн віри євангельської, 1 – адвентистів сьомого дня. Виходить рай. г. «Шевченків край». Тринадцять колективів худож. самодіяльності мають почесне звання «народний», низка колективів – переможці обл. і учасники міжнар. конкурсів. Пам’ятки архітектури: садиба В. Голіциної (18–19 ст.) з дворовим будинком (19 ст.) і будинком управляючого у с. Козацьке (заг.-держ. значення), церква Іоана Богослова у с. Стебне (1886), Георгіїв. церква у с. Мизинівка (1911), будівля літ.-мемор. музею Т. Шевченка у с. Шевченкове (1937). Внаслідок розкопок Великого Рижанівського кургану виявлено унікал. поховання скіф. доби (поч. 3 ст. до н. е.). Побл. сіл Вільховець, Багачівка, Козацьке, Стара Буда, Стецівка, Чичиркозівка досліджено поселення трипіл., побл. сіл Ризине, Водяники, Моринці – черняхів. культур. У Звенигородці та с. Шевченкове встановлено пам’ятники Т. Шевченку. У р-ні щорічно проводять конкурс юних поетів «Тарасовими шляхами» та у рамках міжнар. літ.-мист. свята «В сім’ї вольній, новій…» обл. літ.-мист. свято «Вінок Кобзареві». На малій батьківщині Кобзаря розпочато виконання Держ. турист.-культурол. програми «Золота підкова Черкащини». У р-ні започатковано розвиток сільс. зеленого туризму. У рідному селі Т. Шевченка Моринці приймає туристів приватна садиба «Кобзарева колиска». У З. р. також народилися антрополог, лікар-хірург, д-р медицини, політ. діяч І. Коперницький (19 ст., с. Чижівка), агрохімік, фізіолог рослин, академік АН УРСР і ВАСГНІЛ П. Власюк (с. Чемериське), зоолог, палеонтолог, палеогеограф, археолог, академік АН УРСР І. Підоплічко, міколог, фітопатолог, чл.-кор. АН УРСР М. Підоплічко, міколог О. Підоплічко (усі – с. Козацьке), хімік, академік АНУ А. Пилипенко (с. Шевченкове), іхтіолог, чл.-кор. АН УРСР і ВАСГНІЛ В. Мовчан (с. Неморож), філософ, психолог, чл.-кор. АПН СРСР В. Войтко, фахівець у галузі інформ. технологій І. Задорожний (обидва – с. Стецівка), фахівець у галузі механіки Я. Каюк (с. Рижанівка), фахівець у галузі теплофізики Н. Костенко (с. Гнилець), хіміки П. Линник (с. Ризине), О. Мірошниченко (с. Юрківка), біолог В. Сиротський (с. Вільховець), фахівець у галузі метеорології та фізики атмосфери А. Ткаченко, правознавці В. Волович, В. Скибицький (усі – с. Шевченкове), вет. лікар О. Якубчак (с. Княже), педагог Л. Хомич (с. Попівка), бібліотекознавець, бібліограф, журналіст Л. Биковський (с. Вільховець), брати мовознавець Андрій і літературознавець Яків Білоштани (с. Моринці), журналіст, філолог, історик Ю. Лазебник (с. Боровикове), мовознавець Г. Гнатюк (с. Гусакове), літературознавець, громад. діяч В. Дурдуківський (с. Пединівка), економіст, кооператор Т. Осадчий (с. Будище); письменник М. Іванченко (с. Гусакове); військ. і громад.-політ. діяч, генерал-хорунжий Армії УНР Ю. Тютюнник (с. Будище); скульптор, автор першого пам’ятника на могилі Т. Шевченка у Каневі К. Терещенко, етнограф, художник С. Терещенко (обидва – с. Попівка), художники І. Холоменюк (нар. художник України, с. Мизинівка), Г. Дядченко (с. Шевченкове), І. Кулик (с. Моринці), М. Погрібняк (с. Козацьке), майстриня декор. ткацтва Л. Лисенко (с. Юрківка); хор. диригент, нар. арт. УРСР О. Сорока (с. Хлипнівка), актриса, засл. арт. УРСР С. Коваль (с. Козацьке), співаки засл. арт. України В. Іваненко (с. Шевченкове), П. Ковбасенко (с. Моринці); політ. діяч, військовик А. Гриценко (с. Багачівка); Герої Рад. Союзу Ю. Білокінь (с. Мизинівка), В. Гончарук (с. Чемериське), В. Гришко (с. Ризине), М. Любарський (с. Вільховець), Г. Попович (с. Моринці), Г. Скляр (с. Шевченкове). У с. Тарасівка провів дит. і юнац. роки хор. диригент, композитор О. Кошиць, у с. Вільховець – держ. діяч В. Чорновіл. У с. Козацьке 1797–1801 жив рос. байкар І. Крилов.