КОШМІ́ДЕР Ервін (Koschmieder Erwin; 31. 08. 1896, м. Ліґніц, нині Леґніца Нижньосілезького воєводства, Польща — 14. 12. 1977, м. Еберс­­берґ, Німеч­чина) — німецький мово­знавець, педагог. Член Баварської академії наук (1942), член-кореспондент Ав­стрійської академії наук (1970). Дійсний член НТШ (1947). Ви­вчав класичну філологію, сла­вістику та санскрит у Вроцлавському університеті (Польща, 1919–22). Захис­тив 1922 докторську дисертацію «Über ein handschriftliches kirchenslavisches Euchologium der Stadtbibliothek zu Breslau» («Про рукописний цер­ковнословʼянський євхологій з Бреславської міської бібліотеки»), 1926 — габілітаційну дисертацію «Studien zum slavischen Verbalaspekt» («Дос­лідже­н­ня словʼянського вербального аспекту»). Працював бібліотекарем у державних та університетських бібліотеках у Вроцлаві. 1931–38 — професор Університету імені С. Ба­торія у м. Вільно (нині Вільнюс). 1939–64 — професор Мюнхенського університету. Від­тоді — на пенсії. Автор праць із теорії мови, старословʼянської мо­ви, словʼянської акцентології, історії польської мови та церковного співу східних словʼян, зокрема українців. Під­­тримував звʼязки з українськими ученими: Д. Дорошенком, З. Кузелею, І. Мір­чуком, О. Горбачем, Б. Ми­китюком, Ю. Бойком-Блохиним; 1956 зу­стрічався з М. Рильсь­ким на Між­народному форумі Польської академії наук, присвяченому 100-річчю від дня смерті А. Міцкевича. Спів­упорядник ви­да­н­ня «Taras Ševčenko: Sein Leben und sein Werk» («Тарас Шевченко: життя та творчість», Вісбаден, 1965).