КЕ́Л­ЛЕР Ґеорґ-Зиґмунд (Keller Georg Siegmund; 05. 03. 1887, м. Штут­тґарт, Німеч­чина — 1961) — німецький мово­знавець. Чоловік Г. Чикаленко-Кел­лер. 1907–08 на­вчався у торговельній школі у Лозан­ні (Швейцарія, 1910 здобув ступінь бакалавра), 1910–13 — в Единбурзькому університеті (ступінь магістра мистецтв). Мешкав у м. Кіль (Німеч­чина). 1914 проживав в Україні, у маєтку тестя Є. Чикаленка у с. Кононівка (нині Драбівського р-ну Черкаської обл.). Також із дослідницькою метою від­відав Київ, Полтаву, Херсон. 1914–15 удосконалював славістичні зна­н­ня у Вологді; 1917–18 викладав французьку та англійську мови у Гірничому ін­ституті в Єкатеринбурзі (обидва — нині РФ). 1919 повернувся до Німеч­чини. 1921 захистив докторську дисертацію у Кільському університеті, від­тоді викладав у ньому російську мову (до 1940). Член кураторії Українського наукового ін­ституту у Берліні (1926–34). Від 1940 — директор та керівник славістичного сектору Баварської державної бібліотеки у Мюнхені. Від 1947 — у Вюрцбурзькому університеті: директор університетської бібліотеки, від 1951 — професор славістики. Автор праць «Das Asyndeton in den balto-slavischen Sprachen» («Асиндетон у балто-словʼянських мовах», Гайдельберґ, 1922). Цікавився українською народнопоетичною творчістю.