Електрозварювання Інститут ім. Є. Патона НАНУ

ЕЛЕКТРОЗВА́РЮВА­Н­НЯ Ін­ститут ім. Є. Патона НАНУ (ЕЗІ) — науково-дослідна установа, що ви­вчає про­блеми зварюва­н­ня, родин­них технологій і спеціальної електрометалургії. Засн. 1933 у Києві з ініціативи Є. Патона (1933–53 — директор; 1947 присвоєно його імʼя) на базі електрозварювал. лаб. (створ. 1929) при Каф. інж. споруд ВУАН і Електрозварювал. комітету ВУАН (створ. 1930). У 1930-х рр. в ЕЗІ за­пропоновано методи роз­рахунку та проектува­н­ня звар. кон­струкцій, роз­роблено та роз­почато впровадже­н­ня на заводах СРСР автомат. зварюва­н­ня під флюсом, встановлено осн. напрями ви­вче­н­ня та впровадже­н­ня зварюва­н­ня. Під час нім.-фашист. окупації еваку­йовано в м. Нижній Тагіл (Свердлов. обл., РФ) та роз­міщено на «Уралвагонзаводі». Там фахівці Ін­ституту вперше в світі роз­робили автомат. зварюва­н­ня броньових сталей і змонтували установки для зварюва­н­ня танків, авіабомб та ін. озброє­н­ня. 1943 Є. Патону (першому серед академік АН УРСР) присвоєно зва­н­ня Герой Соц. Праці. Роботи, виконані ЕЗІ в перші післявоєн­ні роки, до­зволили при­скорити від­новле­н­ня зруйнованої промисловості СРСР, роз­виток паливно-енергет. комплексу. Нові технології впроваджували у виробництво труб, суден, домен. вагонеток та ін. кон­струкцій, будівництво мостів, резервуарів, трубо­проводів тощо. На­прикінці 1940-х рр. в ЕЗІ створ. нові технології — електрошлак. зварюва­н­ня, наплавле­н­ня і пере­плавле­н­ня для виготовле­н­ня потуж. устаткува­н­ня енергет., металург., хім., атомної й ін. галузей промисловості; на поч. 1950-х рр. спільно з ін. установами роз­роблено процеси дугового зварюва­н­ня у вуглекислому газі, що до­зволило механізувати зварювал. виробництво сталевих кон­струкцій; від 1960-х рр. започатковано дослідж. зі створе­н­ня технологій зʼ­єд­на­н­ня на основі енергій електрон., лазер. і світлового променів, вибуху, тертя, дугової плазми, магнітно-імпульсної тощо, для виробів з алюмінію, титану, цирконію та ін. металів і сплавів, пластмас, керметів у авіа-, ракето-, суднобудуван­ні, атом. і хім. промисловості, радіо­електроніці, приладобудуван­ні за­пропоновано аргонодугове, електрон­но-променеве, контактне, плазмове, дифузійне зварюва­н­ня, пая­н­ня, напиле­н­ня, наплавле­н­ня. 1969 на борту косміч. корабля «Союз-6» уперше в світі здійснено екс­перименти зі зварюва­н­ня за допомогою установки «Вулкан», роз­робленої в ЕЗІ. 1984 за бортом орбітал. станції у від­критому космосі проведено екс­перименти зі зварюва­н­ня, пая­н­ня, різа­н­ня і напилюва­н­ня. Від 1986 — НТК. Нині Ін­ститут продовжує створювати високо­продуктивні технології, нове устаткува­н­ня і матеріали, зберігаючи свій статус одного з провід. світ. наук. центрів. Тут роз­виваються нові напрями одержа­н­ня неорган. матеріалів з аморф., нано- і мікророзмір. за­про­грамованою структурою та складом, гібридні технол. процеси; вдосконалюються технології пере­плаву металів, методи діагностики кон­струкцій; здійснюється роз­робле­н­ня устаткува­н­ня на новій елемент. базі тощо. Зокрема у 1990–2000-х рр. створ. методи електрон­но-променевого зварюва­н­ня ракет. кон­струкцій з високоміц. алюмінієвих сплавів; плазмово-індукційного плавле­н­ня монокри­сталів тугоплавких металів для атом. енергетики й аерокосміч. техніки, отрима­н­ня композит. біметал. виробів за допомогою електрошлак. процесів контактного зварюва­н­ня з пульсуючим оплавле­н­ням прокату з великою площею пере­різу. Серед досягнень світ. рівня — дослідж. і широке впровадже­н­ня в клінічну практику терміч. різа­н­ня мʼяких живих тканин; зʼ­єд­на­н­ня розрі- зів тканин і органів. У структурі ЕЗІ — 45 наук. від­ділів і лабораторій; Наук.-інж. центр зварюва­н­ня та контролю в галузі атом. енергетики України, Наук.-інж. центр «Матеріалооб­робка вибухом», Інж. центр електрон­но-променевого зварюва­н­ня, Наук.-вироб. центр «Титан», Наук.-інж. центр електрошлак. технологій, Наук.-тех. центр «Пер­спективні технології», Між­галуз. навч.-атестац. центр, Між­нар. асоц. «Зварюва­н­ня», Зовн.-торг. вироб. під­приємство «ІНПАТ», Наук.-тех. центр забезпече­н­ня якості та сертифікації «Се­проз», Наук.-інж. центр «Дуга», Інж. центр зварюва­н­ня тиском, Запоріз. наук.-інж. центр плазм. технологій, Між­нар. центр електрон­но-променевих технологій, дослідне кон­структор.-технол. бюро, екс­периментал. виробництво, 3 дослід. заводи, технопарк (бл. 30-ти під­приємств і організацій). Ін­ститут є базовою організацією Між­держ. наук. ради з питань зварюва­н­ня і родин. технологій, гол. наук. центром зварюва­н­ня серед країн СНД, входить до Наук. ради з нових матеріалів Між­нар. асоц. академій наук. ЕЗІ виконує пошук. та дослідно-пром. роботи спільно з низкою провід­них спеціаліз. установ і під­приємств України, має усталені звʼязки з наук. центрами, лабораторіями та фірмами США, Китаю, Німеч­чини, Великої Британії, Франції, Японії, Пд. Кореї. Видає журнали «Автоматическая сварка», «Современ­ная электрометал­лургия», «Сварщик», «Техническая диагностика и неразрушающий контроль», «The Paton Welding journal», «Adrances in Electrometallurgy». До 2008 науковцями Ін­ституту отримано 67 Ленінських і Держ. у галузі н. і т. СРСР, УРСР та України премій. Серед провід­них науковців — академік НАНУ, РАН Б. Патон (від 1953 — директор), академік АН УРСР, чл.-кор. АН СРСР К. Хрєнов; академік НАНУ Г. Григоренко, Д. Дудко, С. Кучук-Яценко, В. Лебедєв, Л. Лобанов, В. Махненко, Б. Медовар, Б. Мовчан, І. Походня, Б. Тимофєєв, К. Ющенко; чл.-кор. АН УРСР П. Буштедт, А. Макара; чл.-кор. АНУ Б. Касаткін; чл.-кор. НАНУ М. Жадкевич, А. Іщенко, В. Кирʼян, І. Кривцун (від 2020 — директор), В. Кудінов, В. Лакомський, О. Назаренко, В. Труфяков, В. Хорунов. ЕЗІ нагороджено орденами Леніна (1967), Трудового Червоного Прапора (1954), Жовтн. Революції (1984). Станом на 2009 тут працює 320 н. с., серед яких 14 академік і чл.-кор. НАНУ, 76 д-рів і 200 канд. н.

Завантажити статтю