ЕМІ́Н Ґеворґ (; справж. прі­звище — Мурадян; ; 30. 09. 1919, с. Аштарак, нині місто у Вірменії — 11. 07. 1998, Єреван) — вірменський поет, пере­кладач. Учасник 2-ї світової війни. Закін. Єреван. політех. ін­ститут (1940), Вищі літ. курси при Літ. ін­ституті у Москві (1956). Працював н. с. Ін­ституту давніх рукописів «Метанадаран» (Єреван). Автор зб. «» («Перед­доріж­жя», 1940), «» («Новина», 1946), «» («Новий шлях», 1949; Державна премія СРСР, 1951), («У цьому віці», 1968), («Двадцяте столі­т­тя», 1970), « » («Столі­т­тя. Земля. Любов», 1974; Державна премія СРСР, 1976), («Ох, цей Масіс», 1980). Декілька віршів присвятив Україні. Пере­клав вірм. мовою окремі твори В. Шек­спіра, Р. Бернса, Т. Еліота, Л. Араґона, Я. Ріцоса, П. Яворова, Е. Аді, В. Незвала, М. Емінеску, М. Танка, М. Цвєтаєвої, О. Мальдельштама, Б. Пастернака, Л. Мартинова, А. Вознесенського, Л. Первомайського, Б. Олійника, А. Малишка, Д. Павличка, О. Під­сухи, М. Сингаївського, В. Кочевського, П. Панченка та ін. У його пере­кладі опубл. низку віршів П. Тичини («Вітер з України», «Кожумʼяка», «Від­повідь землякам»), М. Рильського («На білу гречку впали роси…», «Яблука до­спіли, яблука червоні…»), В. Сосюри та ін. Деякі твори Е. українською мовою пере­клали І. Драч, Д. Павличко, Б. Олійник, В. Кочевський, П. Осадчук, С. Вігучин.