Ентомологія
ЕНТОМОЛО́ГІЯ (від грец. ἕντομον — комаха і …логія) — розділ зоології, що вивчає комах. Комахи становлять найрізноманітнішу та найчисленнішу групу тварин. світу, яка займає важливе місце в житті природи та людини. Вони є запилювачами багатьох рослин, санітарами природи, їжею для птахів, беруть участь у ґрунтотвор. процесі. Водночас серед комах є небезпечні види — паразити тварин і людини, зокрема переносники хвороб, шкідники с.-г. культур та лісів. Е. класифікують на заг., мед., вет., с.-г. та лісову. Заг. Е. вивчає будову тіла, фізіол. особливості, закономірності розвитку, поширення, філогенет. зв’язки і систематику комах; мед. Е. досліджує комах-паразитів і переносників збудників зараз. хвороб людини, вет. — тварин, с.-г. — шкідників с.-г. культур, ліс. — ліс. насаджень. Окремо виділяють бджільництво та шовківництво.
Практ. вивчення комах веде свою історію з давніх часів. Писемні свідчення про шкідливих комах відомі від 4–3 тис. до н. е. У працях Аристотеля наведено дані про 60 видів комах. Проте ґрунтовні дослідж. з Е. започатковано в 17 ст. роботами Я. Сваммердама, М. Мальпіґі, згодом розвинені Р. Реомюром, К. Ліннеєм (описав 1936 видів комах). Системат. вивчення ентомофауни в Росії розпочали у 18 ст. природознавці С.-Петербур. АН. Першим етапом дослідж. комах було збирання ентомол. колекцій. Найбільші музейні фонди наприкінці 19 ст. мали Новорос. університет в Одесі та Херсон. природознав. музей. На їхній базі Г. Яцентковський створив огляд жуків Херсон. губ. Цінні колекції комах зібрані також у Харків. університеті та Університеті св. Володимира в Києві. Окремі роботи, присвяч. фауні комах, в Україні відомі ще з 18 ст., але початок системат. наук. дослідж. припадає на 2-у пол. 19 ст., коли актуал. стало вивчення шкідників с.-г. культур. Першими офіц. установами у цій галузі були ентомол. комітети (1878 — Харків., 1882 — Одес.), а також губерн. земські ентомол. бюро (1893 — Таврій., кер. С. Мокржецький; 1897 — Херсон., кер. Й. Пачоський; 1905 — Харків., кер. І. Ємельянов, від 1913 — В. Аверін), які складали щорічні огляди поширення шкідників у р-нах своєї діяльності та розробляли рекомендації щодо боротьби з ними. 1904 В. Поспєлов у Києві на кошти Пд.-Рос. товариства сприяння с. госп-ву організував першу в Росії ентомол. станцію, яка функціонувала до 1915. Гол. змістом її діяльності було розроблення заходів боротьби з довгоносиком та ін. шкідниками цукр. буряків. На поч. 20 ст. у Києві існувало Ентомол. товариство, очолюване Л. Круликовським. У цей період засн. перші журнали з с.-г. Е. — «Энтомологический вестник», «Вестник русской энтомологии», «Журнал прикладной энтомологии». 1913 у Києві відбувся 1-й Всерос. з’їзд діячів приклад. Е. Після 1917 губерн. земські ентомол. бюро припинили діяльність, а н.-д. роботу в цьому напрямі продовжили Київ., Харків. та Новорос. університети, с.-г. інститути, дослідні станції (Полтав., Харків., Миронів., Сх.-Степ., Одес., Білоцерків. та ін.). Центром з вивчення шкідників саду стала Мліїв. садово-городня дослідна станція (нині Мліїв. інститут садівництва УААН, Городищен. р-н Черкас. обл.), засн. 1920, згодом діяльність у цій галузі продовжили науковці створ. 1930 Інституту плодівництва і ягід. культур (нині Інститут садівництва УААН, Київ). Після організації 1919 М. Кащенком у системі УАН Зоол. музею (Київ) осн. наук. дослідж. з Е. зосереджено в ньому. Кількість комах, що зберігалися в його колекціях 1919–26, перевищувала 25 тис. 1928 музей поповнили колекції О. Лебедєва (жуки), М. Воскресенського (метелики), О. Кістяківського (пухоїди), С. Іванова (цикадові) та ін. 1930 музей ввійшов до структури сектору (згодом відділу) фауністики і систематики новоствор. Інституту зоології АН УСРР. Фахівці Інституту започаткували дослідж. видової різноманітності комах. Видано фундам. огляди мурашок України у 2-х томах В. Караваєва (1934, 1936), метеликів родини вогнівок, листокруток, молей В. Совинського (1926–38), цикадових С. Іванова (1928), напівжорсткокрилих В. Гросгейма (1930), двокрилих І. Білановського (1936). Крім того, у 1930-і рр. опубліковано низку праць екол. спрямування — про біоценоз листяних і соснових лісів О. Лебедєва (1930–37), з ґрунт. ентомофауни Правобереж. Полісся і Лісостепу С. Іванова та О. Кришталя (1933), з фауни лісів Київщини Ю. Пархоменка (1938), з проблем масового розмноження комах і теорії градації С. Іванова, М. Левіта, Є. Ємчука та О. Любищева (1938). У повоєнні роки в Інституті створ. музей. фонд, який містив понад 20 тис. видів комах. У результаті опрацювання колекцій виявлено бл. 2,5 тис. нових для фауни України видів і описано понад 700 видів, нових для науки. Доклад. огляд системат. таксонів наведено у серії фундам. праць «Фауна України» (започатк. 1961), окремі випуски якої присвяч. групам сисних комах (В. Пучков, В. Мамонтова, Е. Терезникова, В. Логвиненко, І. Федоренко), двокрилим (Є. Савченко, Г. Бошко), рослиноїдним, соц. та паразитич. перетинчастокрилим (В. Єрмоленко, М. Зерова, С. Кононова, Г. Осичнюк, В. Толканіц), лускокрилим (З. Гершензон, Ю. Костюк), твердокрилим (В. Бровдій, В. Долін, Л. Черней). Фауну комах вивчали співроб. Одес. університету, зокрема Д. Знойко (автор огляду комах узбережжя Сухого лиману та визначника личинок жуків родини жужелиць), П. Єгоров (дослідник біології листокруток на виноградниках Одещини), а також каф. зоології безхребетних Київ. університету під керівництвом О. Маркевича. Значну колекцію денних метеликів створив Л. Шелюжко. 1932 у Харків. с.-г. інституті організовано факультет захисту рослин, що сприяло підготовці фахівців з Е. Наук. центром з питань приклад. Е. став засн. 1946 Інститут ентомології АН УРСР (нині Інститут захисту рослин УААН, Київ), кадр. базу якого склали вчені Інституту зоології АН УРСР — Є. Звєрезомб-Зубовський, Д. Руднєв, М. Теленга. Програма дослідж. Інституту, розроблена першим дир. В. Поспєловим, мала два осн. напрями — удосконалення методів боротьби з комахами-шкідниками та розроблення заходів захисту с.-г. культур і ліс. насаджень. Зокрема запропоновано екологічно безпеч. спосіб боротьби з шкідниками сходів польових культур шляхом оброблення інсектицидами насіння, технології мало- та ультраоб’єм. обприскування хім. засобами посівів і садових насаджень, обґрунтовано екотоксикол. напрям регламентації застосування пестицидів, змістом якого є забезпечення ефективності заходів захисту рослин з урахуванням вимог попередження забруднення довкілля та продуктів харчування отруй. речовинами. Розроблення методів захисту від шкідників с.-г. культур здійснюють також Інститути цукр. буряків (Київ), кукурудзи (Дніпропетровськ), картоплярства (смт Немішаєве Бородян. р-ну Київ. обл.), відділ захисту рослин Нікіт. ботан. саду (АР Крим) УААН, Укр. НДІ ліс. господарства й агролісомеліорації (Харків), Нац. університет біоресурсів і природокористування України (Київ). Дослідж. ентомофауни набули широкого розвитку в Київ. університеті під керівництвом О. Кришталя, у Харків. університеті (на його базі створ. першу в Україні окрему каф. Е., яка нині не існує) під керівництвом С. Медведєва і Д. Шапіро, Ужгород. університеті під керівництвом К. Фасулаті, Держ. природознав. музеї НАНУ (Львів, І. Загайкевич), Таврій. (Сімферополь, Л. Апостолов) і Донец. (З. Усова) університетах. У вивченні фауни комах природ. біоценозів вагому роль відіграє діяльність Чорномор. та Карпат. біосфер., Канів. природ. заповідників. Від 1949 діє Ентомологічне товариство Українське.
Рекомендована література
- Пачосский И. К. Обработка почвы как лучшее средство борьбы с вредными полевыми насекомыми. Хн., 1909;
- Аверин В. Г. Краткий обзор деятельности Харьковского губернского земства по борьбе с вредителями за 50 лет (1866–1917 г.г.) его существования. Х., 1917;
- Кришталь О. П. Матеріали до вивчення ентомофауни долини середнього Дніпра. К., 1949;
- Петруха О. Й. Шкідники бобових рослин. К., 1949;
- Белановский И. Д. Тахины Украинской ССР. К., 1951, т. 1, 1953, т. 2;
- Медведев С. И. Личинки пластинчатоусых жуков фауны СССР. Москва, 1952;
- Теленга И. А. Происхождение и эволюция паразитизма у насекомых-наездников и формирование их фауны в СССР. К., 1952;
- Дядечко Н. П. Кокцинеллиды Украинской ССР. К., 1954;
- Васильев В. П. Вредители садовых насаждений. К., 1955;
- Зверезомб-Зубовский Е. В. Вредители сахарной свеклы. К., 1956;
- Кришталь О. П. Ентомофауна грунту та підстилки в долині середньої течії Дніпра. К., 1956;
- Петруха Е. И., Житкевич Е. Н., Зверезомб-Зубовский Е. В. и др. Насекомые, повреждающие сахарную свеклу // Свекловодство. К., 1959;
- Гусєв В. І., Єрмоленко В. М., Свіщук В. В., Шмиговський К. А. Атлас комах України. К., 1962;
- Васильев В. П., Лесовой М. П. История защиты растений от вредителей и болезней в Украине. К., 1966;
- Падій М. М. Лісова ентомологія. К., 1974;
- Долин В. Г. Определитель личинок жуков-щелкунов фауны СССР. К., 1978;
- Росс Г., Росс Ч., Росс Д. Энтомология / Пер. с англ. Москва, 1985;
- Некрутенко Ю. П. Булавоусые чешуекрылые Крыма. К., 1985;
- Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений. К., 1987, т. 1, 1988, т. 2, 1989, т. 3;
- Зерова М. Д., Мамонтова В. А., Ермоленко В. М. и др. Насекомые-галлообразователи культурных и дикорастущих растений Европейской части СССР. К., 1988, т. 1, 1989, т. 2, 1991, т. 3;
- Энтомофаги вредителей яблони юго-запада СССР. К., 1992;
- Зерова М. Д., Серегина Л. Я. Хальциды-семяеды Палеарктики. К., 1994;
- Зерова М. Д., Ромасенко Л. П., Серьогіна Л. Я., Вервес Ю. Г. Комахи — природні вороги поодиноких бджолиних фауни України. К., 2006;
- Ключко З. Совки Украины. К., 2007.
Завантажити статтю
