КАШ­ША́Й Антон Михайлович (24. 02. 1921, с. Дубриничі, нині Пере­чинського ра­йону Закарпатської області — 30. 12. 1991, Ужгород) — живописець. Народний художник України (1964). Член Спілки художників України (1946). Закінчив Ужгородську реальну гімназію (1939), де рисунок викладав Й. Бокшай. На­вчався мистецтву приватно в А. Ерделі та А. Борецького. Працював в Ужгороді: 1940–45 — службовцем лісничої дирекції, рахівником рахункової частини Фінансового управлі­н­ня, референтом, начальником від­ділу Закарпатського облвиконкому; від 1946 — директор творчо-виробничих майстерень. Від 1947 — на творчій роботі. Голова Закарпатської організації Спілки художників України (1961–76). Учасник обласних (від 1947), всесоюзних (від 1952) мистецьких ви­ставок. Персональні — в Ужгороді (1982, 1988, посмертна — 2011), Будапешті (1984), Кошицях (нині Словач­чина, 1985), Мукачевому (2001). Створював пере­важно пейзажі. Полотна від­значаються реалістичною манерою письма, не­значним впливом притаман­ної для ран­ньої Під­карпатської школи живопису ім­пресіонізму, досконалою композицією, монументальністю, ліризмом і згармоні­йованим колоритом. На­прикінці 1950 — початку 1960-х років від­ступив від принципів соцреалізму; у 1980-х роках екс­периментував із різними стилями. Окремі роботи зберігаються в Науковому художньому музеї, Закарпатському художньому музеї, Державній Третяковській галереї (Москва).