Ерліх Людвиґ

Визначення і загальна характеристика

Е́РЛІХ Людвиґ (11. 04. 1889, Тернопіль — 31. 10. 1968, Краків) — право­знавець. Закін. Львівський університет (1911), продовжив навч. в університетах Галле (Німеч­чина, 1912–13), Берліна (1913), Оксфорда (Велика Британія, 1913–16), де здобув ступ. бакалавра. Викладав у Королів. коледжі в Лондоні (1915), Оксфорді (1915–16), Університеті Берклі (США, 1917–20); від 1920 — у Львів. університеті: 1924–40 — завідувач кафедри між­нар. права, водночас засн. (1930) і кер. (до 1939) Дипломат. студій при юрид. ф-ті, 1934–37 — декан цього ф-ту. Після нім. окупації Львова заарешт., однак втік з увʼязне­н­ня. 1945–61 — завідувач кафедри між­нар. публіч. права Яґел­лон. університету в Кракові. Від 1962 — на пенсії. Досліджував про­блеми між­нар. публіч. права, зокрема його історії. 1927–28 був суд­дею По­стій. трибуналу між­нар. юстиції в м. Гааґа (Нідерланди), від 1945 спів­працював з По­стій. арбітраж. трибуналом у Гаазі та Між­нар. військ. трибуналом у м. Нюрнберґ (Німеч­чина). Автор першого польс. під­ручника з між­нар. права «Prawo narodów» (Lwów, 1927).

Пр.: Starostwa w Halickiem w stosunku do starostwa lwowskiego w wiekach średnich. Lwów, 1914; Gdańsk — zagadnienia prawno-publiczne. Lwów, 1926; Paweł Włodkowic i Stanisław ze Skarbimierza. Kraków, 1954; Suwerenność a morze w prawie międzynarodowym. Warszawa, 1961.

Літ.: A. Redzik. Wydział Prawa Uniwersytetu Lwowskiego w latach 1939–1946. Lublin, 2006.

Т. Г. Андрусяк

Завантажити статтю