Еко Умберто

Визначення і загальна характеристика

Е́КО Умберто (Eco Umberto; 05. 01. 1932, містечко Алессандрія, Італія — 19. 02. 2016, м. Мілан, Італія) — італійський письменник, філософ, медієвіст. Закін. Турин. університет (Італія, 1954; д-р філософії 1956), де й викладав до 1964. Від 1975 — у Болон. університеті (Італія): проф. семіотики, від 2007 — почес. проф. Наукові праці присвяч. питанням середньовіч. естетики та семіотики, зокрема щодо особливостей сприйняття й інтерпретації читачем автор. тексту. Так, у кн. «Opera aperta» («Відкритий твір», 1962) висловив думку про те, що мист. твір є не лише результатом, а й процесом відтворення актуал. реальності, і відкритий для всіх можл. доповнень, що передбачає його необмеж. формал. еволюцію. Аналізу складових елементів масової культури присвяч. наук.-популяр. праці «Apocalittici e integrati» («Апокаліптики та інтегровані», 1964) та «Il superuomo di massa» («Масовий супермен», 1976). Теор. міркування з семіотики виклав у кн. «La struttura assente» («Відсутня структура», 1968), яку згодом переписав і перевидав під назвою «Trattato di semiotica generale» («Трактат про загальну семіотику», 1975). У кн. «Lector in fabula» («Читець у фабулі», 1979) сформулював осн. тезу постмодерніст. естетики: текст твориться як автором, так і читачем. Продовженням наук. пошуків, своєрід. експериментом, постмодерніст. грою з читачем є творчість Е., сповнена фантаст. і містич. елементами: романи «Il nome della rosa» («Ім’я рози», 1980), «Il pendolo di Foucault» («Маятник Фуко», 1988), «L’isola del giorno prima» («Острів напередодні», 1994), «Baudolino» («Баудоліно», 2000), «La misteriosa fiamma della regina Loana» («Таємничий пломінь королеви Лоани», 2004). Праці й твори Е. перекладено багатьма мовами світу. Укр. мовою романи «Маятник Фуко» (Л., 1998), «Ім’я рози» (2006; 2007) та «Бавдоліно» (2009; усі — Харків) вийшли у перекладі М. Прокопович.

Завантажити статтю