Екосистемологія

ЕКОСИСТЕМОЛО́ГІЯ (від екосистема і …логія) — наука про генезис, закономірності формува­н­ня, структурно-функціональні особливості, пошире­н­ня, еволюцію, антропоген­ну динаміку, способи викори­ста­н­ня та охорону екосистем. Обʼєктом дослідж. є екосистема. Специфіч. предметом — ви­вче­н­ня таких її властивостей, як формува­н­ня простор. і функціон. структур, взаємозвʼязки між авто-, гетеротроф. та абіо­тич. блоками, біо­тич. кругообіг, енергетика, самоорганізація й саморегуляція, продуктивність, стабільність роз­витку, стійкість до не­сприятливих природ. і антропоген. чин­ників, способи керува­н­ня екол. процесами. Є четвертим (поряд з аутекологією, демекологією та синекологією) фундам. роз­ділом екології. Роз­ділами Е. є біогеоценологія і біо­сферологія (вче­н­ня про біосферу). У Зх. Європі й на амер. континентах роз­вивалася як уче­н­ня про екосистеми, у Сх. Європі — як біо­геоценологія. Ю. Одум називав її екологією екосистем, Б. Биков — екосистем. екологією. Нині Е. є фундам. галуз­зю, що має важливе значе­н­ня для реалізації про­грами сталого роз­витку.

Завантажити статтю