Електоральна соціологія

ЕЛЕКТОРА́ЛЬНА СОЦІОЛО́ГІЯ  — галузь соціологічної науки, яка вивчає структуру та динаміку електоральних установок і поведінки виборців, фактори, що їх визначають, та технології впливу на електоральну поведінку. Е. с. покликана дати відповіді на запитання, чому громадяни беруть участь у виборчому процесі й акті голосування, чим визначається рівень вибор. активності громадян, як змінюється її рівень у різних країнах і на різних типах виборів, чим визначається електорал. вибір громадян, партій та канд. на різних типах виборів, чи залежать фактори електорал. вибору від типів політ. культур та рівня соц.-екон. розвитку країн й окремих регіонів, як змінюється парт.-політ. преференції громадян країн та регіонів, чи можна прогнозувати електорал. поведінку виборців, які методи електорал. дослідж. та прогнозування виборів є найбільш ефектив., якою мірою можливо впливати на електорал. вибір громадян і які технології впливу на електорал. установки та поведінку є найбільш ефектив. тощо. Відповіді на ці теор. і практичні запитання дають змогу не тільки описати стан і тенденції змін електорал. установок та поведінки виборців на певних типах виборів, але й пояснити причини вибор. активності та електорал. вибору партій і канд., а також передбачити (спрогнозувати) зміни в установках та поведінці електорату і перспективи соц.-політ. розвитку країни чи окремих регіонів. Е. с. — відносно молода галузь соціол. дослідж., адже її предмет (вільні, демократ., прямі та заг. вибори) став нормою в країнах Заходу тільки у 1-й пол. 20 ст., а в Україні та країнах Сх. Європи — наприкінці 20 ст. Становлення емпірич. і теор. Е. с. у США відбулось у 1920–50-і рр., у Зх. Європі — після 2-ї світової війни, в Україні та країнах Сх. Європи — в останнє десятиліття 20 ст. Е. с., як і ін. галуз. соціол. науки, поділяється на теор. і прикладну. Перша досліджує структуру та тенденції змін електорал. установок і поведінки громадян за довго- та середньострок. трендами, пояснює фактори та тенденції змін і розробляє моделі прогнозування електорал. установок та поведінки виборців; друга — у ході певних вибор. кампаній забезпечує суб’єктів вибор. процесу (партії та канд.) соціол. інформацією про передвиборчу ситуацію, розробляє короткострок. прогнози результатів голосування, політ.-маркетинг. стратегії вибор. кампаній та рекомендації. Найбільший внесок у розвиток світ. Е. с. зробили амер. соціологи П. Лазарсфельд, C.-M. Ліпсет, С. Рокан, А. Кембел, Е. Даунс, М. Фіоріна та нім. дослідниця Е. Ноель-Нойман. Вони розробили власні теорії електорал. поведінки та її прогнозування, що ґрунтуються на визначенні особл. моделей голосування виборців. Для вивчення фундаментал. тенденцій зміни електорал. установок та поведінки виборців у теор. Е. с. та реалізації функцій приклад. Е. с. використовують різні види та методи дослідж. і прогнозування — масові та експертні, довиборчі, в день голосування (екзит-пол) та поствиборчі, базові, рейтингові, іміджево-рекламні тощо. Для прогнозування результатів виборів також використовують різні методи — екстраполяц. (проста екстраполяція результатів масових опитувань), трендові (матем. моделі з урахуванням динаміки зміни електорал. установок), прогнозні, що будуються на певних теор. моделях електорал. поведінки. Крім того, при прогнозуванні електорал. поведінки потрібно враховувати спец. ефекти — «замовчування» (частина опитаних із міркувань престижу чи страху приховує реальні електорал. наміри), «закритих дверей» (частина виборців практично ніколи не бажає спілкуватись з інтерв’юерами, а у виборах деякі з них беруть участь), «ефекту реклами» та ін. Методики розрахунку коефіцієнтів «замовчування», «закритих дверей» та «ефекту реклами» ще тільки розробляються.

Завантажити статтю