ДУХО́ВНА КУЛЬТУ́РА — частина культури, до складу якої входять мистецтво, релігія, філософія. Іноді до Д. к. від­носять також науку. Поня­т­тя «Д. к.» генетично повязане з геґелів. терміном «абсолют. дух», який є самопі­зна­н­ням абсолют. ідеї у мистецтві, релігії, філософії. У межах марксист. традиції Д. к. — надбудова й від­ображе­н­ня матеріал. культури; її само­стійність від­носна. У концепціях, які виростають з філософії історії О. Шпенґлера, де культуру проти­ставлено цивілізації як духовне матеріал.-технічному, Д. к. є синонімом культури взагалі. У сучас. укр. філософії (зокрема в аспекті екзистенц. антропології та метаантропології) по­стає про­блема Д. к. особистості — культури само­актуалізації, твор. зро­ста­н­ня та пі­зна­н­ня світу. Див. також Дух, Духовність.