Ємінник Марк Мойсейович

Визначення і загальна характеристика

ЄМІ́Н­НИК Марк Мойсе­йович (справж. — Рехтер Сруль; 07. 12. 1901, Одеса — 1954) — право­знавець. 1920–22 — на службі у Червоній армії. 1921 вступив у ВКП(б), з якої виключений 1924 за приналежність до троцькіст. опозиції, однак згодом від­новився. Закін. Харків. ін­ститут нар. господарства (1925), де й працював, зокрема деканом юрид. ф-ту; від 1930 — за­ступник директора, від 1931 — директор Ін­ституту рад. будівництва і права (Харків); від 1933 — чл., 1934–36 — голова кримінал. колегії Верхов. Суду УРСР; від 1936 — пом. ген. прокурора УРСР. Опублікував 1935 у ж. «Революційне право» (№ 3–4) тенденційну ста­т­тю «За чистоту марксо-ленінської теорії кримінального права», де гостро роз­критикував багатьох ві­домих пред­ставників юрид. науки. 1 серпня 1938 заарешт. у сфабриков. органами НКВС т. зв. справі юристів, 17 жовтня 1939 за звинуваче­н­ням у створен­ні правотроцькіст. терорист. організації засудж. до 8-ми р. по­збавле­н­ня волі. Після від­бу­т­тя покара­н­ня деякий час працював юрисконсультом у м. Ярославль (РФ). 1948 заарешт. вдруге, за звинуваче­н­ням у антирад. діяльності по­становою Особл. наради при Міністерстві держ. без­пеки СРСР від 26 січня 1949 висланий з Ярославля на поселе­н­ня, де й помер. Реабіліт. 1956.

Літ.: Юридична наука і освіта на Україні. К., 1992; Жертви ре­пресій. К., 1993; Николаев И. С. Емин­ник Марк Моисеевич, 1901–1954. Директор Харьковского ин­ститута советского строительства и права, 1931–1932. Человек трагической судьбы // Служение Отечеству и долгу: Очерки о жизни и деятельности ректоров харьков. вузов (1805–2004 гг.). Х., 2004; Абраменко Л., Амонс А. Ре­пресовані прокурори в Україні: документи, нариси, матеріали. К., 2006.

Ю. С. Шемшученко, І. Б. Усенко

Завантажити статтю