КРЕ́МЕР Ізабела (Іза) Яківна (07. 07. 1889, м. Бєльці Бес­сарабської губернії, нині Молдова — 07. 07. 1956, м. Кордова, Арґентина) — спів­ачка (ліричне сопрано). Брала приватні уроки вокалу у Л. Самойлова (1906). Удосконалювала майстерність у Л. Ронці (м. Мілан, Італія). Дебютувала 1910 в Італії партією Мімі в опері «Богема» Дж. Пуч­чіні. Від 1911 — солістка Одеської опери. Того ж року мала декілька ви­ступів у Києві. Також брала участь в опе­ретах «Корневільські дзвони» Р. Планкет­та, «Пташки спів­очі» Ж. Оф­фенбаха, «Ідеальна дружина» Ф. Легара, «Циган-пре­мʼєр» І. Кальмана. Серед партнерів — О. Каченовський, О. Каміонський, М. Днє­пров. На сценах одеських кабаре виконувала «інтимні пісеньки» (пере­важно на власні слова). У репертуарі також — українські, російські, французькі, італійські, німецькі, іспанські, єврейські пісні, циганські романси. 1915–17 гастролювала у Петро­граді (нині Санкт-Пе­тер­бург), Москві, Баку та інших містах, здобувши славу найві­домішої естрадної спів­ачки Російської імперії. Вирізнялася над­звичайною артистизмом. 1919 виїхала до Туреч­чини, 1921 — Франції. Гастролювала у багатьох країнах Європи й Америки. Отримала світове ви­зна­н­ня як виконавиця пісень і романсів, а також як кіноактриса. Під­тримувала дружні взає­мини із Ф. Шаляпіним. 1943 на за­проше­н­ня В. Черчи­л­ля разом із М. Дітрих та М. Шевальє ви­ступила на Тегеранській конференції. У Нью-Йорку давала концерти у найкращих залах («Карнеґі-Голл», «Таймс-Голл»), брала участь у мюзиклах на Бродвеї. Мала записи на грамплатівках. Писала й публікувала вірші, драматичні пʼєси. Остан­ні роки життя мешкала у Бразилії та Арґентині.