Гапєєв Олександр Олександрович

ГАПЄ́ЄВ Олександр Олександрович (Гапеев Александр Александрович; 06(18). 08. 1881, за ін. даними — 07(19). 08. 1881, м. Кроми, нині Орлов. обл., РФ — 26. 07. 1958, Москва) — російський геолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1934), професор (1920). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1933). Сталінcька премія (1948). Державні нагороди СРСР. Закін. С.-Петербур. гірн. інститут (1910). Відтоді працював позаштат. геологом у Геол. комітеті. Від 1908 під керівництвом Л. Лутугіна вивчав вугіл. родовища Донбасу, 1914–18 — Кузбасу (визначив його як найбільший басейн Росії). Від 1920 — проф., від 1923 — директор Урал. гірн. інституту (м. Свердловськ, нині Єкатеринбург); від 1926 — проф. Моск. гірн. академії, 1930–48 — Моск. гірн. інституту, 1948–54 — Моск. геол.-розв. інституту. Осн. праці присвячені геол. будові та пром. оцінюванню вугіл. родовищ Донбасу, Кузбасу, Караґанди (Казахстан), Єкатеринбурга, Сахаліну, Уралу, Приіртишшя. Ім’ям Г. названо вулицю у Караґанді.

Пр.: Ископаемые угли Уральской области // Урал. 1924. № 7; Твердые горючие ископаемые (каустобиолиты): Учеб. Москва, 1949; Современные взгляды на происхождение ископаемых углей и их классификация. Москва; Ленинград, 1951; Ископаемый уголь, его происхождение и использование. Москва, 1954.

Д. Є. Макаренко

Основні праці

Ископаемые угли Уральской области // Урал. 1924. № 7; Твердые горючие ископаемые (каустобиолиты): Учеб. Москва, 1949; Современные взгляды на происхождение ископаемых углей и их классификация. Москва; Ленинград, 1951; Ископаемый уголь, его происхождение и использование. Москва, 1954.