ДЕФЛЯ́ЦІЯ — паді­н­ня цін на товари та фактори виробництва внаслідок диспропорцій між грошовою і товарною масою. Д. (поня­т­тя, протилежне інфляції), як правило, виникає на стадії екон. де­пресії, коли сукупна пропозиція пере­вищує сукупний плато­спромож. попит, а наявної грош. маси недо­статньо для оплати товарів і послуг, у результаті чого вартість грошей зро­стає. Осн. причини Д.: заг. зниже­н­ня екон. активності внаслідок структур. або цикліч. кризи; розбалансованість держ. фінансів унаслідок різкого скороче­н­ня держ. видатків; зниже­н­ня зовн. попиту на товари та послуги нац. виробників; захищеність курсу нац. грош. одиниці внаслідок її ревальвації або девальвації валют осн. торг. партнерів. В умовах Д. реал. купівел. спроможність позик, що під­лягають погашен­ню, зро­стає і кредитори пере­бувають у більш вигідній позиції, ніж боржники, що стимулює збільше­н­ня банкрутств. У 20 ст. на­ймас­штабніший прояв Д. від­бувся у США в період Великої де­пресії (1929–33) та окремих країнах Зх. Європи у 1970–80-х рр. В Україні ознаки Д. спо­стерігались 2002, коли темпи зро­ста­н­ня цін склали 99,4 %. Осн. методи протидії Д.: збільше­н­ня держ. видатків, зниже­н­ня податків, нарощува­н­ня грош. пропозиції.