Густі Василь Петрович

ГУ́СТІ Василь Петрович (21. 03. 1951, с. Королеве Виноградів. р-ну Закарп. обл.) — письменник, журналіст. Член НСПУ (1978), НСЖУ (2000). Обл. літ. премії ім. Д. Вакарова (1984) і Ф. Потушняка (1999, 2005). Закін. Ужгород. університет (1977). У 1971–75 — кор. рай. г. «Карпатська зірка»; 1975–80 — на комсомол. роботі; 1980–86 — ред. видавництва «Карпати»; 1986–92 — на профспілк. роботі; від 1992 — на різних посадах в облдержадміністрації та облраді. Водночас 2001–05 — голова правління Закарп. організації НСПУ. Дебютував віршем «Привіт весни» // «Закарп. правда», 1966, 28 квіт. Автор збірок лірич. і громадян. поезій на сучасні теми: «Перон» (1977), «Жадання дороги» (1982), «Обличчя» (1985), «Простеліть мені, мамо, рушник» (1991), «Калина в інеї» (1991), «Пригорщ краплин» (1991), «Зерно в ріллі» (1996), «Між берегами тиші» (1998), «Березове колесо» (2005), вибраних поезій «Тиса камінь обтесала» (2001). Видав збірку оповідок (проза) «Пляшка бургундського» (2003), віршовану п’єсу «Як Рак-неборак Козу розуму навчив» (2000), збірки байок, гумору, сатири «Прибайки з таратайки» (1997), «Подарунок від інвестора» (2005), літературознав. нарис про творчість К. Копинця «Незвідана стежина думку кличе» (1997; усі — Ужгород). Один із укладачів антології закарп. новел та оповідань «Slnko nad Karpatmi» (Kosice, 1985), упорядник колектив. зб. «Дзвінке джерело» (1983), «Відлуння» (1985), «Витоки» (1988), антології «Закарпатська поезія ХХ століття» (2003; усі — Ужгород). Перекладає твори словац., угор., рос. письменників. Низку віршів Г. покладено на музику. Окремі поезії Г. перекладено рос., нім., угор., рум., словац., киргиз., осетин., таджиц. мовами.

Рекомендована література

1. Федоровська Л. Добротою серце молоде // Жовтень. 1983. № 8;
   Google Scholar Internet
2. Її ж. «Друг мій, вірш мій...» // Вітчизна. 1986. № 10;
   Google Scholar Internet
3. Хланта І. Труди і дні на рушнику життя. Уж., 2004.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю