ГО́ВДЯ Петро Іванович (01. 11. 1922, с. Копачів, нині Обухів. р-ну Київ. обл. — 11. 07. 1991, Київ) — мистецтво­знавець. Батько О. Говді, дід К. Мамаєвої. Заслужений діяч мистецтв (1968). Державні нагороди. Закін. Ін­ститут живопису, скульптури та архітектури у Ленін­граді (нині С.-Петербург, 1949). Працював у Київ. худож. ін­ституті (1953–90): викл., завідувач кафедри теорії та історії мистецтв, проректор з наукової роботи; одночасно заст. дир. з наукової роботи (1953–56), дир. ДМУОМ (1966–69); 1967–87 — гол. ред. ж. «Образотворче мистецтво». Голова Респ. комісії з критики мистецтво­знавства (1972–80). Наукові дослідже­н­ня з питань теорії та історії укр. образотвор. мистецтва 19–20 ст. Автор статей у зб. «Нариси з історії українського мистецтва» (К., 1966); уклав альбоми про творчість Г. Чернявського (1971), О. Лопухова (1976), В. Одайника (1979), М. Максименка (1983); автор дослідж. «Т. Г. Шевченко — художник» (1955), «Микола Пимоненко» (1957), «Українське радянське образотворче мистецтво» (1958), «Олександр Пащенко» (1964), «Володимир Орловський» (1968, спів­авт.), «Українське мистецтво другої половини 19 — початку 20 ст.» (1989, спів­авт.; усі — Київ).