ГОЛОВНА́ УКРАЇ́НСЬКА РА́ДА (ГУР) — між­партійне обʼ­єд­на­н­ня. Створено 1 серпня 1914 у Львові пред­ставниками 3-х най­впливовіших українських політичних партій Галичини і Буковини (радикалька, національно-демократична і соціально-демократична) з метою консолідації національно-визвольних сил. Обʼ­єд­на­н­ня, до складу якого вві­йшли по 4 пред­ставники від кожної партії, очолили: К. Левицький (голова), М. Павлик, М. Ганкевич (за­ступник голови), В. Бачинський, С. Баран (секретарі), І. Кивелюк (касир). В умовах початку 1-ї світової війни ГУР зайняла проав­стрійську позицію, зокрема у її Маніфесті, на­друкованому 3 серпня 1914 на сторінках львівського часопису «Діло», за­значалося: «Ненаситність царської імперії за­грожує також нашому національному життю, яке зна­йшло захист в кон­ституційному ладі ав­стрійської держави», Росія є «історичним ворогом України», війна «кличе український народ стати однодушно проти царської імперії... Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце вільної України». Про­грама перед­бачала виробле­н­ня загального напряму української політики, виріше­н­ня національно-політичних справ у звʼязку з війною, ви­ступ у ролі єдиного політичного пред­ставника галицьких українців на між­народному рівні, формува­н­ня національного війська.

ГУР зверталася до уряду Австро-Угорщини й адміністрації Галичини з петиціями на захист інтересів українського народу, намагалася привернути увагу інших держав до «українського пита­н­ня», як одного з най­актуальніших для європейської політики. Отримавши офіційний до­звіл на формува­н­ня у складі ав­стрійської армії українських військових під­роз­ділів, 4 серпня 1914 ГУР прийняла по­станову про створе­н­ня з добровольців Легіону УСС, а 6 серпня 1914 оголосила про організацію його керівного органу — Української бо­йової управи. Вже в перші дні заяви про вступ до легіону подали бл. 28 тис. добровольців, однак ав­стрійсько-польська адміністрація Галичини обмежила його чисельність до 2,5 тис. осіб. На початку вересня 1914, у звʼязку з на­ступом російських військ, ГУР пере­їхала до Відня, де на початку травня 1915 була пере­творена у Загальну українську раду.