Головна українська рада (ГУР)
ГОЛОВНА́ УКРАЇ́НСЬКА РА́ДА (ГУР) — міжпартійне об’єднання. Створено 1 серпня 1914 у Львові представниками 3-х найвпливовіших українських політичних партій Галичини і Буковини (радикалька, національно-демократична і соціально-демократична) з метою консолідації національно-визвольних сил. Об’єднання, до складу якого ввійшли по 4 представники від кожної партії, очолили: К. Левицький (голова), М. Павлик, М. Ганкевич (заступник голови), В. Бачинський, С. Баран (секретарі), І. Кивелюк (касир). В умовах початку 1-ї світової війни ГУР зайняла проавстрійську позицію, зокрема у її Маніфесті, надрукованому 3 серпня 1914 на сторінках львівського часопису «Діло», зазначалося: «Ненаситність царської імперії загрожує також нашому національному життю, яке знайшло захист в конституційному ладі австрійської держави», Росія є «історичним ворогом України», війна «кличе український народ стати однодушно проти царської імперії... Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце вільної України». Програма передбачала вироблення загального напряму української політики, вирішення національно-політичних справ у зв’язку з війною, виступ у ролі єдиного політичного представника галицьких українців на міжнародному рівні, формування національного війська.
ГУР зверталася до уряду Австро-Угорщини й адміністрації Галичини з петиціями на захист інтересів українського народу, намагалася привернути увагу інших держав до «українського питання», як одного з найактуальніших для європейської політики. Отримавши офіційний дозвіл на формування у складі австрійської армії українських військових підрозділів, 4 серпня 1914 ГУР прийняла постанову про створення з добровольців Легіону УСС, а 6 серпня 1914 оголосила про організацію його керівного органу — Української бойової управи. Вже в перші дні заяви про вступ до легіону подали бл. 28 тис. добровольців, однак австрійсько-польська адміністрація Галичини обмежила його чисельність до 2,5 тис. осіб. На початку вересня 1914, у зв’язку з наступом російських військ, ГУР переїхала до Відня, де на початку травня 1915 була перетворена у Загальну українську раду.
Рекомендована література
- Левицький К. Історія визвольних змагань галицьких українців з часу світової війни 1914–1918. Ч. 1. Л., 1928;
- Патер І. Союз визволення України: проблеми державності і соборності. Л., 2000.
Завантажити статтю
