Загальна українська рада
ЗАГА́ЛЬНА УКРАЇ́НСЬКА РА́ДА — політична організація. Створена 1915 у Відні в результаті реорганізації Головної української ради з метою розширення її впливу на українські землі в межах кордонів Російської імперії й представництва загальноукраїнських інтересів під час 1-ї світової війни. Своїм завданням організація проголосила боротьбу за побудову самостійної Української Держави на українських землях, що входили до Російської імперії, та запровадження національно-територіальної автономії на українських землях у складі Австро-Угорщини.
До З. у. р. входив 31 делегат: з Галичини 14 делегатів від національно-демократичної партії, 6 — від радикальної, 1 — від соціал-демократів; з Буковини 5 — від національно-демократичної партії, 1 — від с.-д. й 1 — від народної партії; з Наддніпрянської України — 3 делегати від Союзу визволення України. Головою обрано К. Левицького, його заступником — М. Василька, Л. Бачинського й М. Ганкевича, секретарем — В. Темницького. Союз визволення України представляв О. Скоропис-Йолтуховський. Особовий склад З. у. р. не був постійним і часто змінювався. Після проголошення у листопаді 1916 цісарського маніфесту про створення Польського королівства та відокремлення й широку автономію Галичини у складі Австро-Угорщини вплив З. у. р. на український рух поступово зменшувався, а згодом вона оголосила про свій розпуск.
Рекомендована література
- Левицький К. Історія визвольних змагань галицьких українців з часу світової війни 1914–1918 рр. Ч. 1–2. Л., 1929.
Завантажити статтю
