Ґеровський Олексій Юліанович

ҐЕРО́ВСЬКИЙ Олексій Юліанович (31. 08. 1883, Львів — 17. 04. 1972, Нью-Йорк) — громадсько-політичний діяч. Брат Г. Ґеровського, онук А. Добрянського. Виховувався у діда в м. Ін­нсбрук (Австрія). Закін. юрид. факультет Чернів. університету (ступ. д-ра). Видавав русофіл. тижневик «Рус­ская правда» (Чернівці, 1910–13), брав участь у Мараморош-Сиґет. суд. процесах, у грудні 1913 арешт. за звинуваче­н­ням у держ. зраді. Напередодні 1-ї світової війни втік, ви­їхав до Росії. Від 1915 — радник з австро-угор. і балкан. питань МЗС у Петро­граді. 1918 при­єд­нався до армії А. Денікіна, видавав г. «Единая Русь» (м. Єкатеринодар, нині Краснодар, РФ). 1919 пере­їхав на Закарпа­т­тя, де очолював Центр. комітет православ. громад, спільно з Досифеєм (Васичем) і Алексієм (Кабалюком) брав активну участь у роз­будові православʼя під юрисдикцією Серб. Православ. Церкви. Звинувачував чехо-словац. владу у невиконан­ні умов Сен-Жермен. договору щодо Під­карп. Русі, через пере­слідува­н­ня був змушений ви­їхати до Югославії, де очолював Карпаторус. визв. комітет у Белґраді (1927–29). Неодноразово звертався до Ліги Націй з пита­н­ня автономії Під­карп. Русі. Від 1930 — у США. 1935–38 — ген. секр. Карпаторус. союзу, у вересні 1938 очолював делегацію до А. Волошина з метою обʼ­єд­нати зуси­л­ля на утворе­н­ня автоном. Під­карп. Русі. Після входже­н­ня Закарпа­т­тя до складу УРСР критикував українізац. політику рад. влади. Публікувався у нью-йорк. г. «Свободное слово Карпатской Руси».

Завантажити статтю