Державні премії СРСР

ДЕРЖА́ВНІ ПРЕ́МІЇ СРСР — щорічні нагороди, які від імені радянської держави вручали за видатні досягне­н­ня у певній галузі діяльності, а також за високі здобутки у соціалістичному змаган­ні.

Гол. держ. від­знаками СРСР були Ленін. премії, засн. 23 червня 1925 по­становою ЦК ВКП(б) і РНК. Спочатку їх надавали лише за наук. праці; 1935 нагородже­н­ня припинене. По­становою ЦК КПРС і РМ СРСР від 15 серпня 1956 від­новлено присудже­н­ня Ленін. премій у галузі н. і т., а також за видатні твори літ-ри й мистецтва. 1960 додатково встановлено Ленін. премії в галузі журналістики й публіцистики, 1969 — за видатні твори літ-ри й мистецтва для дітей. Від 1957 премії вручали щорічно, від 1967 — один раз на два роки. Первісно кількість премій сягала 42-х, згодом скорочена до 31 (25 у галузі н. і т., 6 у галузі літ-ри, мистецтва й архітектури). Особам, удостоєним Ленін. премії, вручали диплом, почес. знак і грош. винагороду в роз­мірі 10-ти тис. крб. На здобу­т­тя Ленін. премій висували наук. праці, твори мистецтва, літ-ри й архітектури на­друк. (виконані) не пізніше ніж за рік до встановленого строку пред­ставле­н­ня кандидатур, а роз­робле­н­ня в галузі техніки — після за­провадже­н­ня їх у виробництво. Роботи, удостоєні Д. п. СРСР, на здобу­т­тя Ленін. премій не висувались. Також не допускалось одночасне висуне­н­ня робіт на Ленін. і Д. п. СРСР і по­вторне присудже­н­ня Ленін. премій. По­станови ЦК КПРС і РМ СРСР про присудже­н­ня Ленін. премій оприлюднювали до 22 квітня — дня народж. В. Леніна. Ріше­н­ня про присудже­н­ня премії за роботи в оборон. промисловості не публікували, при цьому черговість вруче­н­ня (один раз на два роки) могла бути порушена. Найбільше Ленін. премій вручено 1956–67, коли вона залишалась єдиною держ. премією вищого рівня в СРСР після скасува­н­ня Сталін. премій.

Сталін. премії засн. по­становою РНК СРСР від 20 грудня 1939 на від­значе­н­ня 60-річчя від дня народж. Й. Сталіна. Її вручали діячам науки й мистецтва за видатні роботи у фіз.-мат., тех., хім., біол., с.-г., мед., філос., екон., істор.-філос., юрид. галузях, здобутки в музиці, живописі, скульптурі, арх-рі, театр. мистецтві, кінемато­графії (загалом 16 премій); за досягне­н­ня у галузі військ. знань (3 премії 1-го, 5 — 2-го, 10 — 3-го ступеня); за найкращі винаходи (10 премій 1-го, 20 — 2-го, 30 — 3-го ступеня). 1 лютого 1940 додатково встановлено ще 4 Сталін. премії за видатні поет., проз., драм. твори і літ.-крит. праці. До 70-річчя від дня народж. Й. Сталіна указом Президії ВР СРСР від 20 грудня 1949 засн. Між­нар. Сталін. премію «За зміцне­н­ня миру між народами», яку вручали «видат. борцям за мир на знак ви­зна­н­ня їхніх особистих заслуг» (від 5-ти до 10-ти премій щорічно по 100 тис. крб кожна). Лауреат Сталін. премії отримував ате­стат про присвоє­н­ня, почес. знак і грош. винагороду: за премію 1-го ступеня — 100 тис., 2-го — 50 тис., 3-го — 25 тис. крб. Для ви­значе­н­ня кола претендентів організов. комітети із премій у від­повід. галузях, які таєм. голосува­н­ням формували список і пере­давали його на остаточне затвердже­н­ня у політбюро. Однак на практиці досить часто (особливо стосовно літ-ри, мистецтва й кіно) ріше­н­ня про нагородже­н­ня премією при­ймав особисто Й. Сталін, виходячи з влас. уподобань. Внаслідок цього, поряд із дійсно талановитими письмен­никами, від­значено низку авторів, цін­ність творів яких з літ. по­гляду досить сумнівна, проте вони, на думку Й. Сталіна, слугували побудові комунізму й зміцнен­ню єд­ності партії та народу. Між­нар. Сталін. премію «За зміцне­н­ня миру між народами» вручали, як правило, рад. й іноз. письмен­никам, які пропагували комуніст. ідеї за кордоном (І. Еренбурґ, Б. Брехт, Пабло Неруда та ін.). За весь період вруче­н­ня (1941–52) Сталін. премією від­значено бл. 5-ти тис. осіб. Сім премій (найбільше) отримав авіакон­структор С. Ільюшин, по шість — кінорежисери І. Пирʼєв і Ю. Райзман, авіакон­структор О. Яковлєв, поет і письмен­ник К. Симонов. Серед лауреатів-українців — М. Духов, О. Корнійчук (обидва — по пʼять премій), О. Гончар, О. Довженко, Т. Яблонська (усі — по дві премії). Неординар. випадком стало нагородже­н­ня 1946 Сталін. премією 1-го ступеня за нові хірург. методи лікува­н­ня В. Войно-Ясенецького, який за­ймався лікар. практикою і водночас був єпис­копом (неодноразово заарештовувався за звинуваче­н­ням у контр­рев. діяльності та шпигунстві, провів в увʼязнен­ні й на заслан­ні 11 р.). Після смерті Й. Сталіна та роз­вінча­н­ня культу його особи рад. керівництво від­крито ви­знало помилки у практиці присудже­н­ня премій. Дипломи і почес. знаки лауреатів Сталін. премій замінено на дипломи і знаки лауреатів Д. п. СРСР; 1956 Між­нар. Сталін. премію «За зміцне­н­ня миру між народами» пере­йменовано у Між­нар. Ленін. премію «За зміцне­н­ня миру між народами».

Д. п. СРСР засн. по­становою ЦК КПРС і РМ СРСР від 9 вересня 1966. Спочатку присуджували до 50-ти Д. п. СРСР у галузі н. і т. та до 10-ти — у галузях літ-ри, мистецтва й архітектури; 1970 додатково встановлено одну премію за твори літ-ри й мистецтва для дітей і чотири — за створе­н­ня під­ручників для вищих, серед. спец. та серед. навч. закладів; від 1974 від­значали також пере­можців соціаліст. змагань (до 10-ти премій). Ріше­н­ня про присудже­н­ня Д. п. СРСР публікували до 7 листопада — річниці більшов. пере­вороту 1917. Особам, удостоєним Д. п. СРСР, вручали диплом і почес. знак (із вказаним роком присудже­н­ня премії). Роз­мір премій — 5 тис. крб.

Літ.: Сталинские премии: две стороны одной медали: Сб. док. и худож.-публицист. мат. Новосибирск, 2007.

Р. В. Пилипчук

Завантажити статтю