Державні премії СРСР

ДЕРЖА́ВНІ ПРЕ́МІЇ СРСР — щорічні нагороди, які від імені радянської держави вручали за видатні досягнення у певній галузі діяльності, а також за високі здобутки у соціалістичному змаганні.

Гол. держ. відзнаками СРСР були Ленін. премії, засн. 23 червня 1925 постановою ЦК ВКП(б) і РНК. Спочатку їх надавали лише за наук. праці; 1935 нагородження припинене. Постановою ЦК КПРС і РМ СРСР від 15 серпня 1956 відновлено присудження Ленін. премій у галузі н. і т., а також за видатні твори літ-ри й мистецтва. 1960 додатково встановлено Ленін. премії в галузі журналістики й публіцистики, 1969 — за видатні твори літ-ри й мистецтва для дітей. Від 1957 премії вручали щорічно, від 1967 — один раз на два роки. Первісно кількість премій сягала 42-х, згодом скорочена до 31 (25 у галузі н. і т., 6 у галузі літ-ри, мистецтва й архітектури). Особам, удостоєним Ленін. премії, вручали диплом, почес. знак і грош. винагороду в розмірі 10-ти тис. крб. На здобуття Ленін. премій висували наук. праці, твори мистецтва, літ-ри й архітектури надрук. (виконані) не пізніше ніж за рік до встановленого строку представлення кандидатур, а розроблення в галузі техніки — після запровадження їх у виробництво. Роботи, удостоєні Д. п. СРСР, на здобуття Ленін. премій не висувались. Також не допускалось одночасне висунення робіт на Ленін. і Д. п. СРСР і повторне присудження Ленін. премій. Постанови ЦК КПРС і РМ СРСР про присудження Ленін. премій оприлюднювали до 22 квітня — дня народж. В. Леніна. Рішення про присудження премії за роботи в оборон. промисловості не публікували, при цьому черговість вручення (один раз на два роки) могла бути порушена. Найбільше Ленін. премій вручено 1956–67, коли вона залишалась єдиною держ. премією вищого рівня в СРСР після скасування Сталін. премій.

Сталін. премії засн. постановою РНК СРСР від 20 грудня 1939 на відзначення 60-річчя від дня народж. Й. Сталіна. Її вручали діячам науки й мистецтва за видатні роботи у фіз.-мат., тех., хім., біол., с.-г., мед., філос., екон., істор.-філос., юрид. галузях, здобутки в музиці, живописі, скульптурі, арх-рі, театр. мистецтві, кінематографії (загалом 16 премій); за досягнення у галузі військ. знань (3 премії 1-го, 5 — 2-го, 10 — 3-го ступеня); за найкращі винаходи (10 премій 1-го, 20 — 2-го, 30 — 3-го ступеня). 1 лютого 1940 додатково встановлено ще 4 Сталін. премії за видатні поет., проз., драм. твори і літ.-крит. праці. До 70-річчя від дня народж. Й. Сталіна указом Президії ВР СРСР від 20 грудня 1949 засн. Міжнар. Сталін. премію «За зміцнення миру між народами», яку вручали «видат. борцям за мир на знак визнання їхніх особистих заслуг» (від 5-ти до 10-ти премій щорічно по 100 тис. крб кожна). Лауреат Сталін. премії отримував атестат про присвоєння, почес. знак і грош. винагороду: за премію 1-го ступеня — 100 тис., 2-го — 50 тис., 3-го — 25 тис. крб. Для визначення кола претендентів організов. комітети із премій у відповід. галузях, які таєм. голосуванням формували список і передавали його на остаточне затвердження у політбюро. Однак на практиці досить часто (особливо стосовно літ-ри, мистецтва й кіно) рішення про нагородження премією приймав особисто Й. Сталін, виходячи з влас. уподобань. Внаслідок цього, поряд із дійсно талановитими письменниками, відзначено низку авторів, цінність творів яких з літ. погляду досить сумнівна, проте вони, на думку Й. Сталіна, слугували побудові комунізму й зміцненню єдності партії та народу. Міжнар. Сталін. премію «За зміцнення миру між народами» вручали, як правило, рад. й іноз. письменникам, які пропагували комуніст. ідеї за кордоном (І. Еренбурґ, Б. Брехт, Пабло Неруда та ін.). За весь період вручення (1941–52) Сталін. премією відзначено бл. 5-ти тис. осіб. Сім премій (найбільше) отримав авіаконструктор С. Ільюшин, по шість — кінорежисери І. Пир’єв і Ю. Райзман, авіаконструктор О. Яковлєв, поет і письменник К. Симонов. Серед лауреатів-українців — М. Духов, О. Корнійчук (обидва — по п’ять премій), О. Гончар, О. Довженко, Т. Яблонська (усі — по дві премії). Неординар. випадком стало нагородження 1946 Сталін. премією 1-го ступеня за нові хірург. методи лікування В. Войно-Ясенецького, який займався лікар. практикою і водночас був єпископом (неодноразово заарештовувався за звинуваченням у контррев. діяльності та шпигунстві, провів в ув’язненні й на засланні 11 р.). Після смерті Й. Сталіна та розвінчання культу його особи рад. керівництво відкрито визнало помилки у практиці присудження премій. Дипломи і почес. знаки лауреатів Сталін. премій замінено на дипломи і знаки лауреатів Д. п. СРСР; 1956 Міжнар. Сталін. премію «За зміцнення миру між народами» перейменовано у Міжнар. Ленін. премію «За зміцнення миру між народами».

Д. п. СРСР засн. постановою ЦК КПРС і РМ СРСР від 9 вересня 1966. Спочатку присуджували до 50-ти Д. п. СРСР у галузі н. і т. та до 10-ти — у галузях літ-ри, мистецтва й архітектури; 1970 додатково встановлено одну премію за твори літ-ри й мистецтва для дітей і чотири — за створення підручників для вищих, серед. спец. та серед. навч. закладів; від 1974 відзначали також переможців соціаліст. змагань (до 10-ти премій). Рішення про присудження Д. п. СРСР публікували до 7 листопада — річниці більшов. перевороту 1917. Особам, удостоєним Д. п. СРСР, вручали диплом і почес. знак (із вказаним роком присудження премії). Розмір премій — 5 тис. крб.

Розмір шрифту

Державні премії СРСР

Рекомендована література

Інформація про статтю