Григор’єв Володимир Петрович
ГРИГО́Р’ЄВ Володимир Петрович (26. 01(07. 02). 1883, м. Кронштадт, Росія — травень 1922, Київ) — авіаконструктор. Від 1902 навч. на мех. відділ. Київ. політех. інституту, звідки неодноразово відраховувався через несплату грошей за навчання (востаннє 1913). У повітроплав. гуртку при цьому інституті познайомився із Ф. Терещенком — власником цукр. заводів, який захоплювався аеропланами. Від серпня 1909 працював креслярем, зав. тех. бюро, техніком-конструктором по аеропланах в авіамайстернях Ф. Терещенка у маєтку Червоне Бердичів. пов. Волин. губ. (нині смт Андрушів. р-ну Житомир. обл.), які 1914 перетворено на авіазавод. 1911 закін. авіац. курси у Парижі, 1915 пройшов практику в аеродинам. лаб. А.-Ґ. Ейфеля. У Червоному Г. вдосконалював конструкції літаків типу «Моран», «Фарман», «Моран-Солньє»; розробив лічильник швидкості для літака, проекти верстатів з обробки деревини, прилади та інструменти для виготовлення повітр. гвинтів, верстат для випуску артилер. коліс; винайшов способи випробовування матеріалів для будівництва аеропланів (авторство багатьох тех. ідей і проектів привласнив Ф. Терещенко). Після продажу у жовтні 1915 всього майна авіамайстерень АТ «Дукс» залишався гол. конструктором з будівництва літаків до літа 1917. У серпні 1915 включений до комісії, яка приймала у Парижі та Лондоні майно для повітр. флоту, навесні 1916 признач. гол. конструктором пересувної авіамайстерні № 2. У липні 1916 відряджений до авіац. майстерень Київ. політех. інституту, де під його керівництвом спроектовано літак, у конструкції якого використано ідею змін. кута атаки несучих поверхонь. Аероплан, збуд. на авіац. заводі Ф. Терещенка у Волин. губ., випробуваний спочатку в Москві, а 20 вересня 1917 — у Києві. Від липня 1917 — зав. авіац. майстернями Київ. політех. інституту (організував школу авіатехніків та механіків); від 1920 — зав. ремонтом літаків моторобуд. заводу «Дека» у м. Олександрівськ (нині Запоріжжя), на якому згодом став гол. інженером. Сподіваючись на відродження авіац. промисловості України, переклав, переробив і передав для друку до Упр. Червоного військ.-повітр. флоту України праці А.-Ґ. Ейфеля з повітроплавання та авіації; підготував довідник для авіаконструкторів, монтерів й авіатехніків; написав декілька статей з авіації. У зв’язку з погіршенням здоров’я у жовтні 1921 звільнився з роботи і переїхав до Києва. Довгий час ім’я Г. було забутим, лише 14 червня 1957 на його могилі на Солом’ян. цвинтарі встановлено пам’ятник.
Рекомендована література
- Шавров В. Б. История конструкций самолетов в СССР до 1938 г. Москва, 1969;
- Савин В. С. Авиация в Украине: Очерки истории. Х., 1995;
- Моисеев В. А. Контакт, Ваше сиятельство! К., 2000.
Завантажити статтю
Людина 
