Крамаренко Олексій Іванович

Визначення і загальна характеристика

КРАМАРЕ́НКО Олексій Іванович (17. 03. 1882, м. Єлисавет­град, нині Кірово­град — після 1943) — хімік-технолог. Доктор технічних наук Закін. Харків. технол. ін­ститут (1910). Від­тоді працював на під­приємствах силікат., газової та вугіл. пром-стей, зокрема й на Будян. фаянс. заводі (нині Харків. р-н; тех. дир.), у трестах м. Артемівськ (нині Донец. обл.), Харкова та Києва. Ке­рував спорудже­н­ням Словʼян. кераміч. заводу (нині Донец. обл.) і Мереф. скло­заводу (нині Харків. обл.). Від 1931 — у ВНЗах м. Камʼя­­нець-Подільський і Харкова (був проф. і завідувач кафедри скла політех. ін­ституту). Від 26 жовтня 1941 — бурго­­містр, від січня 1942 — обербургомістр Харкова. Був обраний ректором політех. ін­ституту, однак нім. влада його не затвердила. На­прикінці квітня 1942 від­сторонений від посади обербургомістра, у серпні того ж року заарешт. ґестапо. Подальша доля неві­дома (ймовірно, страчений). Під час упр. Харковом від­значився тим, що намагався ввести для обовʼязкового служб. вико­ри­ста­н­ня укр. мову, на міській управі наказав поряд з нім. роз­­містити укр. жовто-блакит. прапор, сприяв від­роджен­ню культурно-просвітн. і реліг. життя; робив спроби забезпечити місто продовольством (за умов, що склалися на той час, це було практично неможливим); вряту­вав низку харківʼян від страти.

Літ.: Рибальченко Р. Харківська куль­­турна еміграція 1942–1943 років. Х., 2004; Город и война: Харьков в годы Великой Отечествен­ной войны. С.-Пе­тербург, 2012.

С. М. Куделко

Завантажити статтю