Волков Олександр Миколайович

ВО́ЛКОВ Олександр Микола­йович (23. 01(04. 02). 1844, С.-Петербург; за ін. даними — 1849, Порхов. пов. Псков. губ., Росія — 01. 05. 1928, Париж) — ботанік. Доктор філософії (1870), доктор ботаніки (1875). Закін. Варшав. гімназію (1960), Дерпт. університет (нині м. Тарту, Естонія, 1964). Працював у лаб. В. Гоф­мейстера і Р. Бунзена (м. Гайдельберґ, Німеч­чина). Вирішуючи про­блему спів­від­ноше­н­ня між процесом роз­кладу вуглекислоти і напруже­н­ням світла, В. провів серію дослідів із Ceratophyllum demersum, Potamogeton natans i Ranunculus fluitans, в результаті яких довів, що між цими процесами існує пряма залежність. Для ви­вче­н­ня впливу температури і світла на диха­н­ня рослин сконструював спец. прилад (т. зв. прилад Волкова–Мейєра), за допомогою якого довів, що при під­вищен­ні температури диха­н­ня під­вищується до певного максимуму, а далі, незалежно від подальшого під­вище­н­ня, послаблюється. Після поверне­н­ня з-за кордону 1875 обраний спочатку доцент, а потім екс­траординар. проф. Новорос. університету в Одесі. У доктор. дис. «К во­просу об ас­симиляции» («Зап. Новорос. університета», 1875, т. 17) вперше від­значив, що у рослин від­бувається не тільки фотосинтез, але й ін. фізіол. процеси, і тому рослина — це живий організм, а не тільки — «шар хлорофілу», як вважали тоді. Влітку 1879 ви­їхав з Одеси. Весною 1880 ви­йшов у від­ставку через хворобу. Захопився живописом. Спочатку оселився у Венеції, де отримав ви­зна­н­ня як аквареліст. Під псевд. Рус­сов і Муромцев написав низку мистецтво­знав. статей. Мемуари В. ви­йшли посмертно 1929 за кордоном.

Завантажити статтю