Гапон Георгій Аполлонович

ГАПО́Н Георгій Апол­лонович (05(17). 02. 1870, с. Білики, нині смт Кобеляц. р-ну Полтав. обл. — 28. 03(10. 04). 1906, похов. у С.-Петербурзі) — громадський і політичний діяч. Закін. Полтав. семінарію (1893), навч. у С.-Петербур. духов. академії (1898– 1903). Від 1898 мешкав у С.-Петербурзі, служив у дит. притулках. 1902 від­сторонений Синодом від викона­н­ня своїх обовʼязків за «морал. гріховність». У 1903 завершив роботу над богослов. дис. «Современ­ное положение прихода в православных церквах, греческой и рус­ской». Організатор робітн. гуртків і спілок, зокрема 1904 створив і очолив Зі­бра­н­ня рос. фабрично-завод. робітників С.-Петербурга. З метою ко­ординації дій робітн. руху від­відав Москву, Харків, Київ, Полтаву, однак вирішив, що доцільніше роз­будовувати с.-петербур. організацію, яка у грудні 1904 нараховувала 20 тис. чл. Одночасно був агентом охранки, отримував гроші з секрет. фонду департаменту поліції на деполітизацію робітників і вихова­н­ня їх у монархічно-реліг. дусі. Ініціював проведе­н­ня 9(22) січня 1905 мир. походу робітників із петицією до імператора Миколи ІІ, про який заздалегідь попередив поліцію. Похід закінчився роз­стрілом демонстрації біля Зимового палацу (загинуло бл. 1 тис. осіб, поранено 3–4 тис.), що стало поч. рос. революції 1905–07. Ви­їхав за кордон, де вів пере­говори з В. Леніним та ін. рев. діячами щодо організації коаліц. рев. комітету під своїм керівництвом. Вступив до партії есерів, однак незабаром виключений за «політ. без­грамотність». У жовтні 1905 повернувся до С.-Петербурга. Продовжив спів­працю з поліцією, намагався від­новити свій вплив на робітн. організації. За ріше­н­ням ЦК партії есерів повішений на дачі побл. ст. Озерки у перед­місті С.-Петербурга. 1925 у Ленін­граді опубл. кн. Г. «История моей жизни» (пере­вид. 1990 у Москві).

Завантажити статтю